Browse
Recent Submissions
Item Продуктивність яблуні на середньорослій підщепі залежно від системи удобрення в Правобережному Лісостепу України(Уманський національний університет садівництва, 2025) Трушев Іван МихайловичДослідження проведені впродовж 2021-2023 рр. на кафедрі плодівництва і виноградарства Уманського національного університету садівництва за тематичним планом «Удосконалення існуючих і розробка нових технологій вирощування садивного матеріалу, плодів, ягід і винограду» (ДР №0121U112523). Метою дослідження було підвищення продуктивності насаджень яблуні за рахунок позакореневого підживлення азотом і бором в поєднанні із застосуванням біостимулятора-антистресанта на фоні оптимізованого ґрунтового удобрення в умовах Правобережного Лісостепу України. Для досягнення цієї мети вирішували наступні завдання: дослідити зміни поживного режиму чорнозему опідзоленого під впливом удобрення; вивчити закономірності росту дерев залежно від ґрунтового удобрення та позакореневого підживлення; визначити вміст основних елементів мінерального живлення та пігментів у листках залежно від системи удобрення; вивчити вплив позакореневого підживлення у поєднанні з внесенням біостимулятора – антистресанта на фоні ґрунтового удобрення на урожайність насаджень; визначити товарну якість, вміст деяких компонентів хімічного складу та структуру паренхіми плодів залежно від системи удобрення; провести економічну оцінку застосування позакореневого підживлення азотом та бором, внесення біостимулятора - антистресанта у поєднанні з основним ґрунтовим удобренням насаджень яблуні. The research was carried out according to the thematic plan «The improvement of the existing technologies and the development of the new ones for the cultivation of planting materials, fruits, berries and grapes» (DR №0121U112523) at the department of fruit science and viticulture at Uman national university of horticulture in the years of 2021-2023. The purpose of the research was to increase the productivity of apple orchards due to top dressing with nitrogen and boron in the combination with the application of bio-stimulatoranti-stress agent along with soil optimized fertilization in the conditions of the Right bank Forest steppe zone of Ukraine. To reach the goal the following tasks were set: to study the changes in the nutrition regime of chornozem opodzolic under the effect of fertilization; to study the regularities of the tree growth in relation to soil fertilization and top dressing; to determine the content of the main elements of mineral nutrition and pigments in the leaves depending on the fertilization system; to study the effect of top dressing in combination with the application of bio-stimulator – anti-stress agent – along with soil fertilization on the yield capacity of the orchards; to determine commercial quality, the content of some components of a chemical composition and the structure of fruit parenchyma in relation to the fertilization system; to make an economic evaluation of the use of top dressing with nitrogen and boron, the application of bio-stimulator – anti-stress agent – in combination with the major soil fertilization of the apple orchards.Item Стратегічні напрями модернізації аграрного виробництва(Уманський національний університет садівництва, 2024) Охрименко Борис ОлександровичДисертація є завершеним комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем модернізації аграрного виробництва. Автором обґрунтовується концептуально нові положення та висновки, які становлять наукову новизну і мають важливе значення для економічної науки. Обґрунтовано основні стратегічні напрями модернізації агарного виробництва в цілому та з урахуванням особливостей виділених нами груп агровиробників: модернізація земельних ресурсів; модернізація якості людського капіталу; модернізація за допомогою впровадження інновацій та діджиталізації галузі; модернізація логістичних процесів постачання сировини та реалізації продукції; модернізація інфраструктури виробництва та зберігання продукції; модернізація через розширення диверсифікації та спеціалізації; модернізація в напрямку екологічної сталості та з урахуванням впливу кліматичних змін та модернізація аграрного виробництва через вдосконалення системи фінансового забезпечення. Встановлено, що модернізація повинна стати важливим елементом аграрної політики України, а її проведення вимагає відповідної державної підтримки. Проаналізовано досвід державної підтримки інноваційного розвитку і модернізації аграрного виробництва представників англо-американської, східної та європейської моделей, визначено їх переваги та недоліки. Доведено, що для України важливо сформувати симбіоз цих моделей, який враховуватиме специфіку галузі та її пріоритетні напрями розвитку./ The dissertation is a comprehensive study of theoretical and practical problems of modernisation of agricultural production. The author substantiates conceptually new provisions and conclusions that constitute scientific novelty and are important for economic science. The author substantiates the main strategic directions of modernisation of agricultural production in general and taking to account the special features of the groups of agricultural producers identified by us: modernisation of land resources; modernisation of the quality of human capital; modernisation through the introduction of innovations and digitalisation of the industry; modernisation of logistics processes for the supply of raw materials and sales of products; modernisation of production and storage infrastructure; modernisation through the expansion of diversification and specialisation; modernisation towards environmental sustainability. It has been established that modernisation should become an important element of Ukraine's agricultural policy, and its implementation requires appropriate state support. The experience of the State support for innovative development and modernisation of agricultural production of representatives of the Anglo-American, Eastern and European models is analysed, their advantages and disadvantages are identified. It is proved that it is important for Ukraine to form a symbiosis of these models, which will take the specifics of the industry and the priority areas of its development into account.Item Формування системи мінімізації ризиків в аграрній сфері економіки.(Уманський національний університет садівництва, 2024) Журавель Роман ОлександровичДисертація є завершеним комплексним дослідженням теоретико-методологічних та прикладних аспектів формування системи мінімізації ризиків в аграрній сфері економіки. У дисертації обґрунтовано концептуально нові положення та висновки, які становлять наукову новизну і мають істотне значення для розвитку економічної науки. Дослідження присвячене аналізу та розробці системи мінімізації ризиків в аграрній сфері економіки України. У роботі розглянуто різні аспекти функціонування аграрного сектору, які супроводжуються високою ймовірністю ризиків через природно-кліматичні зміни, глобалізацію ринків, конкуренцію та впровадження нових технологій. / The dissertation is a completed comprehensive study of theoretical, methodological and applied aspects of the formation of a risk minimization system in the agricultural sector of the economy. The dissertation substantiates conceptually new provisions and conclusions that constitute scientific novelty and are essential for the development of economic science. The study is devoted to the analysis and development of a system for minimizing risks in the agricultural sector of the Ukrainian economy. The paper examines various aspects of the agricultural sector, which are accompanied by a high probability of risks due to natural and climatic changes, market globalization, competition, and the introduction of new technologies.Item Управління продуктивністю мікрозелені шляхом оптимізації умов вирощування насіння(Уманський національний університет садівництва, 2024) Ваховська Аліна ВікторівнаКваліфікаційна наукова праця присвячена актуальним питанням удосконалення технології вирощування мікрозелені, у якій науково обґрунтовано і експериментально доведено ефективність інноваційних елементів технології та віднайдено нові підходи у вирощуванні мікрозелені салату посівного листквого, редиски посівної, гірчиці салатної з використанням високоврожайних сортів, дотриманням оптимальних строків сівби, конвеєрного вирощування у закритому ґрунті, застосування біопрепаратів для отримання насіння у відкритому ґрунті. Запропоновано методи оцінки субстратів для отримання мікрозелені є мінеральна вата, ллянний килимок та кокосовий субстрат. За результатами досліджень було встановлено, що гірчиця салатна мала більшу висоту паростків за вирощування на кокосовому субстраті – 6,97 см, редиска посівна на кокосовому субстраті склала – 6,49 см, салат посівний листковий на мінеральній ваті – 4,54 см. Найбільший показник площі листкової поверхні мала мікрозелень гірчиці салатної за вирощування на мінеральній ваті –1,24 см2, редиски посівної на мінеральній ваті – 1,16 см2. У салату посівного листкового площа листка за вирощування на лляному килимку склала – 0,27 см2. У результаті проведеного експерименту встановлено, що більший показник урожайності спостерігався у редиски посівної за використання кокосового субстрату – 5,72 кг/м2. У гірчиці кращі результати отримані за використання лляного килимка – 4,98 кг/м2, у салату посівного листкового вирощеного на кокосовому субстраті урожайність скалала 1,85 кг/м2. Проведено оцінку морфологічного та біохімічного складу мікрозелені. Найвищий показник вмісту сухої речовини відмічено у редиски посівної за використання мінеральної вати – 10,20 %. Вирощування мікрозелені гірчиці салатної на кокосовому субстраті склало 9,50 % сухої речовини, а салату листкового на мінеральні ваті – 8,84 %. Вивчення хімічного складу мікрозелені показало, що у редиски посівної вміст клітковини на кокосовому субстраті був найвищим – 2,03 г/100 г, у гірчиці салатної та салату посівного листкового на лляному килимку – 1,40–1,81 г/100 г. Найбільший показник вмісту білка спостерігався у мікрозелені редиски посівної за вирощування на мінеральній ваті – 1,82 г/100 г, у гірчиці за вирощування на лляному килимку – 1,59 г/100 г та у салату посівного листкового на кокосовому субстраті – 1,41 г/100 г. Вміст жирів у гірчиці салатної був найвищим за використання лляного килимка – 0,21 г/100 г. У мікрозелені салату листкового та редиски посівної вирощених на кокосовому субстраті вміст жирів склав 0,13 г/100 г сирої маси. Встановлено, що вміст вуглеводів був найбільшим у салату посівного листкового за використання кокосового субстрату – 2,87 г/100 г. Дещо нижчим вмістом вуглеводів відзначилися паростки гірчиці салатної вирощені на кокосовому субстраті – 2,61 г/100 г та редиски посівної на лляному килимку – 1,61 г/100 г. Калорійність продукції була вищою у гірчиці салатної за використання лляного килимка – 18,61 ккал. Дещо меншу калорійність мали салат посівний листковий і редиска посівна вирощені на кокосовому субстраті – 18,26 і 14,57 ккал. Сума цукрів у салату посівного листкового та гірчиці салатної вирощених на мінеральній ваті склало 1,56 і 1,63 мг/100 г. У редиски посівної на кокосовому субстраті сума цукрів склала 1,38 г/100 г. Вміст вітаміну C мав вищу концентрацію у салату посівного листкового вирощеного на кокосовому субстраті – 21,78 мг/100 г, у редиски посівної на мінеральній ваті –19,35 мг/100 г, у гірчиці салатної на кокосовому субстраті – 18,21 мг/100 г. Вміст вітаміну К у салату листкового мав вищу концентрацію на мінеральній ваті, що склало 65,14 мкг/100 г, у редиски посівної на лляному килимку – 34,45 мкг/100 г та гірчиці на лляному килимку – 44,34 мкг/100 г. Концентрація вітаміну А була вищою у всіх досліджуваних культур вирощених на лляному килимку і відповідно складало для редиски посівної – 98,71 мг/100 г, гірчиці салатної – 84,64 мг/100 г, салату посівного листкового – 75,95 мг/100 г. Вміст вітаміну Е був вищим у редиски посівної за вирощування на лляному килимку – 2,86 мг/100 г. У гірчиці салатної на лляному килимку вміст вітаміну Е склав – 1,45 мг/100 г, у салату листкового на кокосову субстраті – 0,23 мг/100 г. Сума хлорофілів мала істотно вищий показник у гірчиці салатної за вирощування на мінеральні ваті – 19,68 мг/г. Рослини редиски посівної мали вищі показники на кокосовому субстраті – 18,85 мг/г. Для салату посівного листкового вирощеного на мінеральній ваті сума хлорофілів скалала 8,18 мг/г. Вивчення строків сівби мікрозелені у несезонний період показало, що серед досліджуваних культур гірчиця салатна мала вищу висоту рослин у першій декаді лютого, що в середньому за роки досліджень скалало 6,16 см, що на 0,36–0,66 см істотно вище за строку сівби у період з першої декади листопада по першу декаду січня. Висота рослин редиски посівної була вищою за вирощування у першій декаді лютого – 5,24 см, що на 0,21 і 0,75 см істотно вище лише за строку сівби у другій та третій декаді грудня. Встановлено, що за ознакою площа листка гірчиця салатна отримала вищі результати за строку сівби у першій декаді лютого – в середньому за роки досліджень 1,18 см, що на 0,03–0,13 см істотно вище за інші досліджуванні строки сівби крім третьої декади січня. Площа листка редискки посівної за вирощування у третій декаді січня та першій декаді лютого була найвищою і скалала – 1,17 см. Істотно вищі показники маси 1000 паростків для мікрозелені редиски посівної отримано за вирощування у першій декаді лютого – 58,28 г, що на 0,83–5,07 г більше за інші досліджуванні строки сівби. Рослини гірчиці салатної у першій декаді лютого склали – 34,29 г, що на 1,05–3,76 г істотно більше за інші досліджуванні строки сівби, крім варіанту досліду за вирощування мікрозелені даної культури у третій декаді січня. Вирощування редиски посівної у першій декаді лютого відзначилося най більшою урожайністю – 5,71 кг/м2. Гірчиця салатна за показником урожайності склала – 4,65 кг/м2 за вирощування у першій декаді лютого. За вмістом сухої речовини найбільший показник мала редиска посівна за строку сівби у третій декаді січня – 8,80 %, що на 0,50 – 0,80 % істотно більше за строку сівби у період з третьої декади листопада по третю декаду грудня. Вирощування гірчиці салатної у третій декаді січня склало – 9,70 % сухої речовини. Мікрозелень гірчиці салатної за вирощування у першій декаді лютого мала більшу концентрацію вітаміну С – 22,86 мг/100 г, що на 1,38–3,29 мг/100 г істотно більше за інші варіанти досліджень. Концентрація вітаміну С у мікрозелені редиски посівної була вищою за вирощування у першій декаді лютого – 22,86 мг/100 г, що на 0,71–3,51 мг/100 г істотно більшеза вирощування цієї культури у період з першої декади грудня по другу декаду січня. Встановлено особливості насіннєутворення та насіннєву продуктивність салату посівного за застосування біопрепаратів. Фенологічні спостереження показали, що рослини швидкорослі й продукцію починають давати на 20–45 добу, а насіння дозріває на 98–102 добу. Висота рослин була найвищою за застосування суміші препаратів Хелпрост овочевий + Фітохелп і складала 47–48 см. Дещо нижчими були рослини за застосування Seactiv opal і Seactiv tonik – 44–46 см. Від застосування суміші препаратів Хелпрост овочевий+Фітохелп кількість листків на рослині салату посівного сортів Мерефянський і Переможець була найвищою і складала у сорту Мерефянський 11 шт/росл. та у сорту Переможець – 12 шт/росл. Дещо меншою була кількість листків за застосування препаратів Seactiv opal і Seactiv tonik – 9–10 шт/росл. Площа листків салату посівного у сорту Мерефянський у порівнянні до контролю відзначалася найбільшою за варіанту застосування біопрепаратів Хелпрост овочевий+Фітохелп – 29,6 тис. м2/га, у сорту Переможець – 30,7 тис. м2/га, що істотно більше контролю на 15,9–17,0 тис. м2/га. Застосування суміші препаратів Хелпрост овочевий + Фітохелп та Physio + сприяло покращенню росту рослин і товарна врожайність салату посівного сортів Мерефянський та Переможець збільшувалася, у сорту Мерефянський досягала рівня 43,9 т/га, у сорту Переможець – 36,0 т/га. У ході досліджень виявлено сильну лінійну залежність між урожайністю та масою рослини (r = 0,71–0,91). Дослідження показали, що застосування біопрепаратів сприяло зростанню їх насіннєвої продуктивності та покращенню посівних якостей насіння, це обумовило підвищення лабораторної схожості на 5,0–7,4 %, енергії проростання – на 13,4–13,9 %, маси 1000 насінин – на 0,03 г, врожайностінасіння до 280–355 кг/га. Проведена статис.тична обробка даних експерименту підтвердила високу ймовірність результатів виконаного дослідження. Вперше практично доведено, що для вирощування насіння на мікрозелень було застосування біопрепаратів Хелпрост овочевий +Фітохелп, Physio +, Seactiv opal, що дало вищу врожайність – 1,57–1,63 кг/м2. Фенологічні спостереження за ростом і розвитком мікрозелені салату посівного листкового показують, що ріст краще відбувається за застосування суміші біопрепаратів Хелпрост овочевий + Фітохелп та Seactiv tonik, де проходження фаз у мікро рослин за шкалою ВВСН проходив на дві доби раніше, ніж у контролі. Найбільші паростки салату посівного формувалися за застосування суміші біопрепаратів під час вирощування насіння Хелпрост овочевий +Фітохелп у сорту Мерефянський – 4,61 см, у сорту Переможець – 4,62 см. Більшу площу листкової поверхні мали паростки салату за застосування суміші біопрепаратів під час вирощування насіння Хелпрост овочевий + Фітохелп у сорту Мерефянський – 0,27 см2, у сорту Переможець – 0,29 см2. Більша сума умовно чистого прибутку була отримана у салату посівного листкового за варіанту вирощування на лляному килимку та кокосовому субстраті – 555 і 628 грн/м2, редиски посівної на лляному килимку та кокосовому субстраті – 1378 і 1471 грн/м2, гірчиці салатної на кокосовому субстраті та лляному килимку – 1191 і 1259 грн/м2. Рівень рентабельності вирощування мікрозелені салату на лляному килимку та кокосовому субстраті скало 561 і 572 %, редиски посівної на лляному килимку та кокосовому субстраті – 584–600 %, гірчиці салатної на кокосовому субстраті та лляному килимку – 484–536 %. Встановлено, що у редиски посівної найвища врожайність та вартість продукції отримано за строку сівби у першій декаді лютого – 5,71 кг/м2 і 1438 грн, у гірчиці салатної також за строку сівби у першій декаді лютого , що склало 4,65 кг/м2 і 1135 грн. Найбільшу суму умовно чистого прибутку одержано від сорту Мерефянський за застосування біопрепарату Seactiv Opal, що становив 2350 грн/га. У сорту Переможець прибуток був вищим за застосування біопрепаратів Хелпрост + Фітохелп – 2323 грн/га. Найвищий рівень рентабельності був у варіанті, де вирощували сорт Мерефянський за застосування біопрепарату Seactiv opal – 188%. У сорту Переможець за застосування біопрепаратів Хелпрост+Фітохелп спостерігалась найвищі окупність додаткових затрат та додатковий прибуток. Коефіцієнт біоенергетичної ефективності у сорту Мерефянський був на рівні 2,7–3,3, у сорту Переможець – 2,9–3,3. Вищу суму умовно чистого прибутку має мікрозелень вирощена з обохсортів салату посівного за застосування біопрепарату Хелпрост овочевий + Фітохелп, що становить для сорту Мерефянський 664 грн/кг, сорту Переможець – 668 грн/кг. The qualifying scientific work is devoted to the actual issues of improving the technology of growing microgreens, in which the effectiveness of innovative elements of the technology is scientifically substantiated and experimentally proven, and new approaches are found in the cultivation of microgreens of seeded leafy lettuce, seeded radishes, salad mustard with the use of high-yielding varieties, compliance with optimal sowing dates, conveyor cultivation in closed soil, the use of biological preparations for obtaining seeds in open soil.Item Антисипативне управління розвитком аграрних підприємств(Уманський національний університет садівництва, 2024) Сухецька Крістіна ВікторівнаДисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо впровадження та вдосконалення антисипативного управління в аграрних підприємствах України. Згідно з цим, було досліджено та проаналізовано понятійний апарат управління розвитком аграрних підприємств, здійснено оцінку динаміки розвитку аграрної галузі країни та запропоновано напрями розвитку антисипативного управління аграрними підприємствами. The dissertation is devoted to substantiating the theoretical and methodological provisions and developing practical recommendations for the implementation and improvement of anticipative management in agricultural enterprises of Ukraine. Accordingly, the author researched and analysed the conceptual apparatus of managing the development of agricultural enterprises, assessed the dynamics of the development of the country’s agricultural sector and proposed directions for the development of anticipative management of agricultural enterprises.Item Основні шкідники ячменю ярого та удосконалення системи захисту культури в Правобережному Лісостепу України(Уманський національний університет садівництва, 2024) Чухрай Роман ВасильовичДисертаційна робота виконана в 2017-2020 рр. в умовах дослідного поля Уманського національного університету садівництва. При закладанні дослідів було поставлено за мету вивчити ефективність застосування інсектицидів Децис профі 25 WG, в.г., Карате 050 CS мк.с., Децис Ф Люкс 25 ЕС к.е. без або з передпосівною обробкою насіння протруйниками Гаучо Плюс 466 FS, TH та Максим Форте 050 FS, т.к.с. за умови зміни строків появи шкідників в посівах культури. Проаналізувати та виявити найбільш ефективну комбінацію препаратів та спосіб захисту культури від домінуючих шкідників протягом усіх фаз вегетації. Схема польового досліду передбачала 5 дослідних варіантів на двох різних сортах. Шляхом обліків і спостережень було встановлено видовий склад шкідливого ентомокомплексу та домінуючі види в посівах культури. Побудовано систему хімічних заходів захисту культури від шкідників. Визначено технічну ефективність хімічних засобів захисту. Розраховано економічну ефективність застосування пестицидів.Item Оцінювання інтродукованих сортів тюльпана (Tulipa L.) за декоративними властивостями для використання у ландшафтному дизайні(Уманський національний університет садівництва, 2024) Кунпан Ліліана ВолодимирівнаДисертаційну роботу присвячено актуальним питанням інтродукції сортів тюльпанів, їх культивуванні на території Правобережного Лісостепу України, оцінці господарсько-біологічних та декоративних ознак рослин для використання у зеленому будівництві. У роботі досліджено та узагальнено показники стосовно фенологічних фаз росту та розвитку інтродукованих рослин у розрізі окремих сортів тюльпанів та в середньому за роками досліджень. Також наведено коротку агробіологічну та декоративну характеристику колекційних сортозразків в умовах Правобережного Лісостепу України. Доведено, що для того, щоб отримати рясне цвітіння тюльпанів, необхідно методично правильно зберігати посадковий матеріал, звертаючи особливу увагу на терміни викопування цибулин, їх сортування, висушування, обробку фунгіцидами від хвороб, підбір правильної тари для зберігання взимку. Відзначено також, що велике значення має і правильний вибір ділянки для висаджування рослин, вчасне внесення органічних та мінеральних добрив. Проаналізовано доцільність подальшого використання стимуляторів росту, так як вони показали високу ефективність для підвищення процесів життєдіяльності декоративних рослин на різних етапах їх розвитку. Досліджено, що стратифікація мала значний позитивний вплив на проростання цибулин тюльпанів. Найкращими для холодної стратифікації цибулин під час проведених досліджень виявилися ранньоквітуча та середньоквітуча групи досліджуваних генотипів тюльпанів, проростання посадкового матеріалу яких становило 82,4 % та 76,4 % відповідно. Цибулини ранньоквітучих сортів проростали на 25,9 діб швидше ніж посадковий матеріал, що не підлягав стратифікації. Також відмічено, що у середньоквітучій групі проростання відбувалося на 24,4 доби раніше. Третя та четверта групи мали дещо гірші результати. Проведено декоративно-господарське оцінювання досліджуваних сортів тюльпанів та з’ясовано, що усі генотипи є, в певній мірі, перспективними для декоративного садівництва в умовах Правобережного Лісостепу України. Відмічено, що сорти, які набрали 120 і більше балів, а саме: Sunny Prince, Flair, Apricot Beauty (прості ранні), Pink Cameo, Monte Carlo, Margarita (махрові ранні); Shirley dream, Memphis, Alibi, Holland Beauty, Dynasty, Carola (Тріумф тюльпани); Golden Apeldoorn, World’s Favorite, Salmon Impression, Hakuun, Oxford Wonder (Дарвінові гібриди) є цінними сортами для використання їх у ландшафтному дизайні. Надано рекомендації щодо використання певних культиварів тюльпана для створення міських клумб із декоративних багаторічних рослин. Запропоновано різні форми та методи висадження культиварів тюльпанів під час оформлення клумб, садів, рокаріїв тощо. Запропоновано види квітів- "сусідів" для тюльпанів. Впродовж трьох років досліджень було проведено широкий аналіз декоративних особливостей, фенології та фітопатології 50 сортів, що вирощувались на дослідній ділянці Уманського НУС, де були представники всіх чотирьох груп, що віднесені до 15 класів тюльпанів. Дано оцінку декоративній цінності видів і сортів тюльпанів за якісними показниками, визначено ступінь ураження сортів тюльпанів грибковими, вірусними хворобами та шкідниками, з’ясовано їх вплив на господарсько-біологічні показники.Item Управління продуктивністю мікрозелені шляхом оптимізації умов вирощування насіння(Уманський національний університет садівництва, 2024) Ваховська Аліна ВікторівнаКваліфікаційна наукова праця присвячена актуальним питанням удосконалення технології вирощування мікрозелені, у якій науково обґрунтовано і експериментально доведено ефективність інноваційних елементів технології та віднайдено нові підходи у вирощуванні мікрозелені салату посівного листквого, редиски посівної, гірчиці салатної з використанням високоврожайних сортів, дотриманням оптимальних строків сівби, конвеєрного вирощування у закритому ґрунті, застосування біопрепаратів для отримання насіння у відкритому ґрунті. The qualifying scientific work is devoted to the actual issues of improving the technology of growing microgreens, in which the effectiveness of innovative elements of the technology is scientifically substantiated and experimentally proven, and new approaches are found in the cultivation of microgreens of seeded leafy lettuce, seeded radishes, salad mustard with the use of high-yielding varieties, compliance with optimal sowing dates, conveyor cultivation in closed soil, the use of biological preparations for obtaining seeds in open soil.Item Використання різних форм сакури (Prunus serrulata L.) у моносадах Правобережного Лісостепу України(Уманський національний університет садівництва, 2024) Струтинська Юлія ВікторівнаВ даний час накопичений великий досвід по благоустрою та озелененню міст та сіл, створений багатий асортимент озеленювальних рослин та розроблено агротехніку їх вирощування, знайдено необхідні прийоми озеленення, специфічні для міст, визначено способи утримання зелених насаджень. Але садоводи-аматори і фахівці, які працюють в галузі садово-паркового мистецтва цікавляться інтродукованими деревними декоративно-плодовими рослинами, які характеризуються високою декоративністю та мають цінні плодові властивості. Однією із таких рослин є представник роду Prunus L. – Prunus serrulata L. Дослідження показали, що інтродуковані рослини цього роду є перспективними для створення рослинних композицій в моносадах. Основними аргументами цього є високі декоративні якості сакури, їх стійкість до міських умов, а також швидка адаптація до нових умов культивування. Але в науковій літературі недостатньо інформації щодо способів розмноження цієї культури, біологічних особливостей росту, сезонного ритму розвитку та застосування інтродукованих видів роду Prunus L. для формування моносадів в умовах Правобережного Лісостепу України, що є актуальним. Наукова новизна дослідження полягає в наступному: вперше: - встановлено сезонний ритм розвитку, особливості росту та цвітіння інтродукованих видів Prunus serrulata L. залежно від сортових особливостей в умовах Правобережного Лісостепу України; - розроблено ефективний спосіб вегетативного розмноження рослин виду Prunus serrulata L.; удосконалено: - спосіб розмноження видів Prunus serrulata L. in vitro та вегетативним способом з використанням стимулюючих речовин для прискорення укорінення живців; набули подальшого розвитку: - наукові положення щодо ефективності застосування видів Prunus serrulata L. за формування моносадів. Обґрунтовано доцільність використання рослин роду Рrunus L. при формуванні моносадів. Визначено оптимальні способи щеплення живців та обробки напівздерев’янілих і здерев’янілих живців біостимуляторами укорінювачами, що забезпечують максимальний вихід життєздатних саджанців. Відпрацьовано методику мікроклонального розмноження Р. serrulata Amanogawa, Р. serrulata Kiku Shidare, Р. serrulata Kanzan, та Р. serrulata Royal Burgundy. Підготовлено практичні рекомендації використання інтродукованих представників роду Prunus L. в насадженнях загального користування та за формування моносадів. Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при підготовці фахівців напряму «Лісове і садово-паркове господарство» в Уманському національному університеті садівництва. Фенологічні спостереження мають важливе значення для узагальнення результатів розвитку порід у тих чи інших погодно-кліматичних умовах. За результатами фенологічних спостережень встановлено, що період вегетації видів Prunus serrulata L. в умовах Правобережного Лісостепу України в середньому за роки досліджень становив 209–214 діб. З’ясовано, що вегетація рослин розпочиналася за середньомісячної температури повітря 7,4-8,6 °С, в умовах, які наближені до середніх багаторічних. Ключовим моментом у визначенні видів вишні для формування моносадів є час їх цвітіння. Спостереження за проходженням фенологічних фаз розвитку рослин Сакури показали, що початок вегетації рослин та цвітіння залежали від суми ефективних температур, яка становила, відповідно – 106,5–299,0°С та припадали, відповідно – на першу декаду квітня та першу декаду травня. У середньому, за три роки, тривалість цвітіння в межах кожного виду значно не змінювалася. Найбільший період цвітіння спостерігали в сортів Р. serrulata Kiku Shidare (21 добу) та Р. serrulata Kanzan (20 діб), найменшу в сортів Р. serrulata Amanogawa (18 діб) та Р. serrulata Royal Burgundy (18 діб). Враховуючи початок цвітіння та його термін проходження сортів можна сформувати «конвеєрний» моносад, а саме: висадити сорти сакури Р. serrulata Amanogawa та Р. serrulata Royal Burgundy, в яких фаза цвітіння наступає найраніше, але тривалість її найменша поряд з сортами Р. serrulata Kiku Shidare та Р. serrulata Kanzan цвітіння яких розпочинається пізніше і тривалість його більша, що забезпечить продовження цвітіння в моносаді. Встановлено, що із досліджених більше, ніж 200 пиляків генотипів Р. serrulata Kanzan та Р. serrulata Royal Burgundy не виявлено жодного пиляка, який мав би пилкові зерна, що виключає процес запліднення, а відповідно – формування насіння та розмноження цих сортів сакури генеративним способом. Тому, були проведені досліджені різні способи вегетативного розмноження рослин роду Prunus L. Вегетативне розмноження – щепленням. За період проведених досліджень виконали 191 щеплення одного живця за кору з метою розмноження цінного вихідного матеріалу. Однак, приживлення при щеплені двох живців за кору не перевищувало в середньому 5 %, а прищепи, які прижились, у перший рік не давали значних приростів. Натомість за розмноження вихідного матеріалу копулюванням та поліпшеним копулюванням з 148 операцій прижилось 120 бруньки, що становить 86,7% та з 135 – 98, що становить 67 %, відповідно. Рослини, що були розмножені в такі способи, добре адаптувались і сезонний приріст вегетативних пагонів становив від 0,35 до 0,50 м. Спосіб відтворення рослин живцями забезпечує високий коефіцієнт виходу садивного матеріалу за рахунок щільного розміщення живців при вкоріненні, що дозволяє прискорити процес вирощування саджанців, збільшити їх вихід з одиниці площі, покращити якість. З метою збільшення відсотку укорінених живців застосовували стимулятори-укорінювачі, що забезпечило достовірне збільшення кількості укорінених живців, порівняно з контролем – замочування їх у воді. За використання стимулятора Radifarm+ забезпечило достовірне збільшення кількості укорінених живців, як здерев’янілих, так і напівздеревянілих, порівняно з контролем. У середньому за найменшої норми витрати препарату 2,0 мл/л кількість укорінених здерев’янілих живців збільшилася на 13,8%, напівздеревянілих живців – на 6,1%. Найвищий відсоток укорінення, як здерев’янілих, так і напівздеревянілих живців отримано за норми витрати препарату 2,5 мл/л, яка забезпечила збільшення кількості укорінених живців, відповідно – на 37,8% та 36,1%, порівняно з контролем. За розмноження рослин здерев’янілими живцями істотно зменшувалося їх укорінення, порівняно з напівздеревянілими живцями. За пересадки укорінених живців у відкритий грунт та створення оптимальних умов (температурних і вологозабезпечення) приживлюваність їх була майже 100%. При мікроклональному розмноженні за вихідній матеріал для введення в культуру in vitro представників роду Prunus L. використовували пагони з апікальною меристемою завдовжки 1,0–1,5 см, які були взяті з 3–5 річних рослин. Доведено, що найкращим терміном введення експлантів для роду Prunus L. є друга і третя декади травня та перша декада червня, при цьому було отримано найвищий вихід життєздатних стерильних експлантів, здатних до прямого органогенезу, який становив, відповідно – 69,4%, 76,3% та 58,7%. Встановлено, що найсприятливішим для культивування експлантів є живильне середовище за прописом Мурасіге і Скуга, культивування на якому забезпечило отримання 86,8 % життєздатних експлантів. Всі експланти мали відмінний стан та були зеленими. Водночас, як на живильному середовищі Ллойда і Мак Коуна життєздатних експлантів було в 1,2 рази менше і вони мали задовільний стан і були блідо-зеленими. Ефективність середовищ та коефіцієнта розмноження визначали після четвертого пасажу. В результаті вивчення відібраних живильних середовищ встановлено, що у середньому у всіх вивчених представників роду Prunus L. найнижчий коефіцієнт розмноження був на середовищі MC-43 і становив 1,24. Вивчення впливу концентрацій і комбінацій регуляторів росту на коефіцієнт розмноження окремих представників роду Prunus L. встановлено, що кожен окремий вид потребує індивідуального підбору живильних середовищ. Включенням в живильне середовище 3% глюкози забезпечило отримання максимальної кількості пагонів (6,7±0,33). Найменшу кількість пагонів (1,3±0,07) було отримано за додавання 4% фруктози. Вкорінення мікроклонів розпочинали після 6 пасажу. Живці, що in vitro, які мали довжину 2,5–3,0 см, відокремлювали від утворених конгломератів і пересаджували на живильні середовища з додаванням ауксинів для ризогенезу, який проходив за стандартної температури 25°C±1°C і 16-ти годинному фотоперіоді, проте зі зменшеною інтенсивністю освітлення до 1,0 кілолюкса. При цьому, після 4–5 тижнів культивування починалось утворення коренів. За експериментального добору живильного середовища було виявлено, що серед 25 вивчених модифікацій найбільшу кількість укорінених рослин-регенерантів одержали на модифікованому живильному середовищі МС-55 з додаванням β-індолилолійної кислоти за концентрації 0,5 мг/л, де укорінення становило біля 86,0%. Культивування висаджених рослин проводили у спеціальних камерах з регульованим штучним освітленням при фотоперіоді 16 год., температурі 22–24°C та вологістю повітря 80–90%, які впродовж 1–2 діб залишали закритими для підтримання у них вологості. Після двох діб камери поступово відкривали, тим самим зменшуючи вологість повітря до 70–60% та надаючи рослинам можливість пристосуватись до умов з меншою вологістю повітря. Після пересадки мікропагонів з пробірок, упродовж 12-16 діб, на поверхні торф’яних дисків з’являлися корінчики, що свідчило про активний хід ростових процесів у рослин. Рослини з дисків пересаджували у контейнери, наповнені різнокомпонентними сумішами і переносили на стелажі для подальшого дорощування та адаптації. Найвищу приживаність рослин отримали за наступного складу грунтосуміші: ґрунт лісовий, пісок, перліт, торф у відповідному відсотковому співвідношенні: 50:20:20:10. За відсутності у субстраті перліту, спостерігали зниження приживаності рослин до 68,9 %, а при заміні торфу верхового мохового на перліт приживання становило 56,3 %. У другій декаді травня рослини-регенеранти утворювали добре розвинену надземну частину і міцну кореневу систему і їх висаджували у відкритий ґрунт з обов’язковим притіненням на дві доби, де постійно проводили зрошування та догляд за ними. Приживлюваність клонів у ґрунті сягала близько 100 %. З метою створення моносадів з продовженим періодом цвітіння доцільно підбирати сорти сакури, в яких фаза цвітіння наступає найраніше, але тривалість її найменша та сорти, в яких цвітіння розпочинається пізніше і тривалість його більша.Item Обґрунтування комплексного застосування біологічних препаратів у посівах тритикале озимого в умовах Правобережного Лісостепу України(Уманський національний університет садівництва, 2024) Карпенко Валентин ВікторовичУ вступній частині дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. У першому розділі проаналізовано результати наукових праць вітчизняних і зврубіжних учених щодо роздільного та комплексного застосування біологічних препаратів, у тому числі й мікробного походження, у посівах польових культур, та їх вплив на фітосанітарний стан посівів, мікробіологічні процеси у ґрунті і фізіолого-біохімічні – у рослинах, і їх вплив на формування якісних і кількісних показників урожайності. Встановлено, що хоча питання застосування біологічних препаратів мікробного походження у посівах польових культур вивчалося досить широко, проте комплексна їх дія у посівах тритикале озимого дотепер залишається маловивченою, що актуалізує дослідження в даному напрямку. Експериментальна частина роботи виконувалася впродовж 2020–2023 років в польових умовах ННВ Уманського НУС та лабораторних – кафедри захисту і карантину рослин. Погодні умови в роки проведення досліджень були переважно сприятливими для вирощування тритикале озимого, однак з деякими відхиленнями від норми, в основному за забезпеченістю рослин вологою, що відобразилося на розвитку патогенної мікробіоти, мікробіологічній активності ґрунту та перебігу основних фізіолого-біохімічних процесів, які лежать в основі формування продуктивності посівів. 3 Вплив досліджуваних біологічних препаратів мікробного походження Меланоріз, Біозлак і Бактофіт, що застосовувалися окремо і у комплексі, вивчали у посівах тритикале озимого сорту Єлань. У ході досліджень вивчалась дія обприскування посівів мікробним препаратом з фунгіцидною дією Бактофіт окремо і на фоні передпосівної бактеризації насіння біологічними препаратами мікробного походження Меланоріз і Біозлак. Схема польового досліду передбачала 12 дослідних варіантів, на яких проводилися польові і лабораторні дослідження. У результаті виконання досліджень встановлено, що обробка насіння Меланорізом і Біозлаком з наступним обприскуванням посівів Бактофітом мала суттєвий вплив на фітосанітарний стан посівів тритикале озимого залежно від погодніх умов. У 2023 році через надмірну кількість опадів у квітні місяці ураженість патогенною мікробіотою посівів була найвищою. За комплексного використання препаратів простежувалось значне зниження ураженості та поширення кореневих гнилей, хвороб листків та колосу, особливо у разі обприскування посівів Бактофітом (2,0–3,0 л/га) на фоні передпосівної бактеризації Меланорізом, де показник ураження кореневими гнилями у середньому за роки досліджень знижувався до рівня 0,3–1,0%; поширення плямистостей листків – до рівня 4,2–2,7%, борошнистої роси – до 2,0–0,3%; ураженість колосу септоріозом – до 2,2–1,2%; фузаріозом – до 1,6– 0,6%; летючою сажкою – до 3,9–3,6% і твердою сажкою – до 4,9–4,6% залежно від норм застосування біофунгіциду. Встановлено, що передпосівна бактеризація насіння тритикале озимого мікробним препаратом Меланоріз сприяла зростанню загальної чисельності мікроорганізмів ризосфери культури відносно контрольного варіанту в 1,43– 1,56 рази. За використання Бактофіту на фоні бактеризації насіння Біозлаком у ризосфері тритикале озимого відмічено зростання загальної чисельності мікробіоти у 1,50–1,92 рази. 4 Очевидно, що збільшення загальної чисельності мікробіоти у ризосфері культури було зумовлено більш активним формуванням розмірів кореневої системи за дії бактеріальних препаратів, що, в свою чергу, сприяло додатковому виділенню кореневих ексудатів, які виступають у якості живильних субстратів для мікробних угруповань. Водночас зростання чисельності ризосферної мікробіоти тритикале озимого може бути напряму пов’язане з інтродукцією в ризосферу активних штамів, складових препаратів. Дослідження чисельності мікроміцетів у ризосфері тритикале озимого виявило подібну залежність: найбільш активний розвиток мікроміцетів відмічався за використання Біозлаку на фоні обробки насіння Меланорізом, де перевищення до контролю складало 1,33–1,68 рази. Дане поєднання препаратів сприяло зростанню чисельності целюлозолітичних, нітрифікувальних та азотфіксувальних бактерій ризосфери тритикале озимого. Досліджувані біологічні препарати викликали зміни в активності ферментів класу оксидоредуктаз рослин тритикале озимого. У середньому за роки досліджень, у фазі виходу в трубку за бактеризації насіння Меланорізом активність каталази порівняно з контролем зростала на 11%, пероксидази – на 5% та поліфенолоксидази – на 7%, тоді як за передпосівної обробки насіння Біозлаком активність досліджуваних ферментів перевищувала показники контрольного варіанту на 9, 4 і 5% відповідно. Посходове обприскування посівів культури Бактофітом у нормах 2,0; 2,5 і 3,0 л/га сприяло зростанню активності каталази порівняно з контролем на 10, 23 і 32%, пероксидази – на 5, 8 і 15% та поліфенолоксидази – на 4, 11 і 17% відповідно до норм біофунгіциду. Застосування вказаних норм Бактофіту на фоні передпосівної бактеризації насіння Біозлаком сприяло підвищенню активності каталази проти контрольного варіанту на 15–33%, пероксидази – на 11–18% та поліфенолоксидази – на 19–40% залежно від норми застосування 5 біофунгіциду. Також у цих варіантах досліду активність ферментів на 6–10% перевищувала дані, отримані у варіантах із застосуванням Біозлаку на фоні необробленого насіння. Серед усіх варіантів досліду найвищу ферментативну активність забезпечувало застосування Бактофіту на фоні передпосівної бактеризації насіння Меланорізом. У цих варіантах досліду активність каталази зростала проти контрольного варіанту на 23–46%, пероксидази – на 14–22% та поліфенолоксидази – на 26–49%. У ході досліджень виявлено, що використання мікробних препаратів для передпосівної бактеризації насіння тритикале озимого та обробки посівів сприяло зростанню вмісту в листках рослин фотосинтетичних пігментів Найбільш активне накопичення хлорофілів та каротиноїдів було відмічено у випадку посходового застосування 2,0; 2,5 і 3,0 л/га Бактофіту на фоні бактеризації насіння культури Меланорізом. У фазі цвітіння у цих варіантах досліду збільшення вмісту пігментів порівняно з контрольним варіантом складало: хлорофілу а – на 0,46; 0,54 і 0,63; хлорофілу b – на 0,07; 0,08 і 0,11; суми хлорофілів (а+b) – на 0,53; 0,62 і 0,73; каротиноїдів – на 0,06; 0,10 і 0,13 мг/г сирої речовини відповідно до норм біофунгіциду. Також простежувалась тенденція до зростання відношення хлорофілу а до хлорофілу b за одночасного зниження відношення суми хлорофілів (а+b) до каротиноїдів, що свідчить про створення за дії біологічних препаратів більш сприятливих умов для росту і розвитку рослин культури. Дослідження інтенсивності дихання рослин тритикале озимого показало залежність зміни даного показника від виду та способу використання біологічних препаратів. У фазі цвітіння у середньому за роки досліджень за бактеризації насіння культури перед посівом мікробіологічним препаратом Меланоріз спостерігалась тенденція до зростання інтенсивності дихання порівняно з контрольним варіантом на 8%, а при використанні обробки насіння Біозлаком – на 7%. Позитивний вплив на зміну інтенсивності дихання мало і посходове внесення Бактофіту у нормах 2,0; 2,5 6 і 3,0 л/га, що сприяло підвищенню даного показника порівняно з контролем на 6, 11 і 17% відповідно до норм препарату. Значну зміну інтенсивності дихання рослин тритикале озимого відмічено за використання Бактофіту у досліджуваних нормах по фону передпосівної бактеризації насіння, де перевищення до контролю складало 11–24%, а по фону бактеризації насіння Меланорізом – на 17–30%. Зростання показника інтенсивності дихання рослин тритикале озимого узгоджується із отриманими раніше результатами досліджень щодо активності антиоксидантних ферментів: інтенсивність дихання була найвищою у тих же варіантах досліду, що й активність досліджуваних ферментів. У середньому за роки досліджень у фазі цвітіння обробка насіння Меланорізом та Бактофітом сприяла наростанню листкового апарату рослин порівняно з контролем до 106 і 105%; посходове внесення Бактофіту (2,0; 2,5 і 3,0 л/га) – до 106, 108 і 108%; застосування цих же норм біофунгіциду по фону обробки насіння Біозлаком – на 8, 10 і 13% та по фону обробки насіння Меланорізом – на 14, 17 і 21% відповідно. Очевидно, позитивний вплив мікробних препаратів на наростання площі листкового апарату тритикале озимого зумовлений сумарною дією чинників: фітоценотичного, що полягав у покращенні ростових процесів; фізіолого-біохімічного, який реалізувався через біологічно активні речовини, що синтезуються мікроорганізмами та завдяки яким покращувався фітосанітарний стан посівів, підвищувалась функціональна активність і продуктивність листкового апарату. Одержані експериментальні дані дають підставу стверджувати, що досліджувані біологічні препарати за різних способів застосування мали позитивний вплив на формування надземної біомаси рослинами тритикале озимого. Зокрема, у середньому за роки досліджень передпосівна обробка насіння Меланорізом сприяла збільшенню у фазі цвітіння надземної біомаси тритикале озимого проти контролю на 8%, тоді як бактеризація Біозлаком – на 6%. Застосування біофунгіциду Бактофіт по вегетації культури у нормах 7 2,0–3,0 л/га сприяло підвищенню даного показника на 8–11% залежно від норми препарату. Найбільша надземна біомаса формувалася за використання Бактофіту по фону обробки насіння Меланорізом, що перевищувало контроль на 14–23%. Встановлено, що використання досліджуваних мікробних препаратів забезпечувало формування різних показників чистої продуктивності фотосинтезу: у період розвитку культури кущіння – поява прапорцевого листка за умов 2021 року у варіантах досліду із передпосівною обробкою насіння Меланорізом та Біозлаком показник чистої продуктивності фотосинтезу зростав порівняно з контролем на 0,20 та 0,12 г/м2 за добу; за обробки посівів культури по вегетації Бактофітом у нормах 2,0; 2,5 і 3,0 л/га відмічено зростання досліджуваного показника порівняно з контролем на 0,27; 0,36 та 0,44 г/м2 за добу відповідно. Активніше на формування величини чистої продуктивності фотосинтезу порівняно із застосуванням досліджуваних препаратів окремо впливала комплексна їх дія. Зокрема, за використання вказаних норм Бактофіту по фону передпосівної бактеризації насіння Біозлаком простежувалась тенденція до зростання показника чистої продуктивності фотосинтезу проти контрольного варіанту на 0,37–0,52 г/м2 за добу залежно від норми використання біофунгіциду. Більший вплив на величину чистої продуктивності фотосинтезу мало використання досліджуваних норм Бактофіту по фону передпосівної обробки насіння Меланорізом. У цих варіантах досліду зростання показника чистої продуктивності фотосинтезу порівняно з контрольним варіантом складало 0,52–0,71 г/м2 за добу залежно від норми застосування Бактофіту. Отриманий експериментальний матеріал дає підставу стверджувати про позитивну дію досліджуваних мікробних препаратів на формування величини показника чистої продуктивності фотосинтезу, особливо у разі застосування біофунгіциду по фону передпосівної бактеризації насіння тритикале озимого. Це пов’язано з активізацією проходження в рослинах 8 основних фізіолого-біохімічних процесів за використання біологічних препаратів. Аналізуючи результати досліджень, отримані у 2022 і 2023 рр., слід відмітити, що залежність формування показника ЧПФ від виду та способів застосування досліджуваних препаратів залишалася аналогічною 2021р, проте відмічалась чітка залежність формування даного показника від погодних умов, які у 2022 і 2023 рр. були менш сприятливими проти 2021 р. Виконаний аналіз урожайності тритикале озимого засвідчив, що у середньому за роки досліджень передпосівна обробка насіння Меланорізом та Біозлаком зумовила зростання врожайності культури порівняно з контролем на 9 та 7% відповідно, за обприскування посівів Бактофітом – на 7–13% залежно від норми препарату. Більш суттєву прибавку врожаю – 16– 28 та 23–38% було встановлено за внесення біофунгіциду по фону бактеризації насіння відповідно Біозлаком та Меланорізом. Аналіз показників економічної і біоенергетичної ефективності засвідчив, що найбільш ефективним є обприскування посівів Бактофітом (3,0 л/га) на фоні передпосівної обробки насіння Меланорізом (1,0 л/т), таке поєднання забезпечує одержання умовно-чистого прибутку у розмірі 3515,98 грн./га за рентабельності 14,42% та коефіцієнту енергетичної ефективності на рівні 2,84–3,16. З метою покращення фітосанітарного стану та активізації проходження мікробіологічних процесів у ґрунті і фізіолого-біохімічних – у рослинах тритикале озимого, що лежать в основі формування високої продуктивності посівів, доцільно проводити передпосівну обробку насіння біологічним препаратом Меланоріз у нормі 1,0 л/т з наступним обприскуванням посівів біофунгіцидом Бактофіт у нормі 3,0 л/га.Item Особливості формування урожаю і якості насіння буряків цукрових залежно від елементів технології(Уманський національний університет садівництва, 2024) Колісник Михайло СтаніславовичУ Вступі висвітлено актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мету та завдання досліджень, яку було досягнуто завдяки розробці та обґрунтуванню елементів технології вирощування та підготовки насіння буряків цукрових, які забезпечують високу його врожайність та якість. Забезпечення максимальної насіннєвої продуктивності буряків цукрових з високими показниками якості, вимагає розробки та впровадження у виробництво основних елементів технології вирощування. Якість насіння залежить як від кліматичних умов, так і від агротехнічних прийомів його вирощування. Дослідженнями, спрямованими на збільшення врожайності та якості насіння як за його вирощування, так і за передпосівної підготовки провідні компанії з буряківництва займаються постійно, оскільки вимоги бурякосіючих господарств до якості гібридного насіння щорічно підвищуються, тому що застосування інтенсивних технологій вирощування буряків цукрових не можливе без високоякісного насіння. Значну роль у підвищенні врожайності та якості насіння буряків цукрових відіграє забезпеченість рослин вологою упродовж вегетації, стан дозрівання насіння та система захисту рослин і, особливо, контролювання чисельності бур’янів хімічними способом – застосуванням страхових гербіцидів на маточниках та насінниках. Удосконалення та впровадження 3 цих елементів технології забезпечить підвищення врожайності та якості насіння, що є актуальним. Метою дослідження було вивчення біологічних особливостей формування врожаю і якості насіння буряків цукрових та розробка способів підвищення врожаю і якості насіння у процесі його вирощування та передпосівної підготовки. Для досягнення поставленої мети передбачалося виконати наступні завдання: з’ясувати закономірності формування врожаю і якості насіння залежно від агротехнологічних заходів; дослідити ефективність створення запасів вологи у ґрунті при внесенні абсорбенту та його вплив на ріст і розвиток рослин буряків цукрових, врожайність і якість насіння; встановити закономірності формування насіння з високою доброякісністю залежно від вологості ґрунту; дослідити вплив гербіцидів на ріст і розвиток маточних буряків та насінників буряків цукрових та їх продуктивність; дослідити доцільність застосування абсорбенту у процесі підготовки дражованого насіння; оцінити економічну ефективність вирощування насіння культури залежно від елементів технології його вирощування. Також у вступі відображено об’єкт, предмет та методи дослідження. Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для умов Правобережного Лісостепу України встановлено особливості росту та розвитку насінників буряків цукрових та закономірності формування врожаю та якості насіння залежно від застосування елементів технології – абсорбенту, строків збирання та контролювання чисельності бур’янів хімічним способом спільно з стимулятором росту Янтарна кислота та мікродобривом Максимум екстра; експериментально обґрунтовано, що найефективніше вирощувати насіння буряків цукрових за вологості ґрунту до початку фази цвітіння на рівні 60%, а у міжфазний період «цвітіння достигання насіння» – 80 % від найменшої вологоємності. Удосконалено елементи технології, які забезпечують достовірне підвищення урожайності та якості насіння буряків цукрових. 4 Набули подальшого розвитку наукові положення щодо підвищення якості насіння буряків цукрових шляхом удосконаленням процесу його дражування. Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів досліджень удосконалено спосіб вирощування насіння буряків цукрових. Результати теоретичних досліджень впроваджено у навчальному процесі Уманського національного університету садівництва та природничого факультету Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини і у науково-дослідну роботу Дослідної станції тютюнництва ННЦ «Інститут землеробства НААН» (додаток В). Апробація результатів дисертації. Основні результати та положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на засіданнях Вченої ради факультету агрономії Уманського НУС та апробовано у виступах та доповідях на конференціях. Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у восьми друкованих працях. Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційну роботу викладено на 153 сторінках машинописного тексту, містить 33 таблиці, 22 рисунки, складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, рекомендацій виробництву та додатків. Список використаних літературних джерел включає 163 найменувань, у тому числі 43 латиницею. Розділ 1 присвячено огляду зарубіжної та вітчизняної наукової літератури за темою дисертації. У розділі детально описано особливості формування урожаю і якості насіння залежно від вологості ґрунту, факторів, що впливають на доброякісність насіння, залежність формування урожаю і якості насіння від застосування хімічного способу контролювання чисельності бур’янів та способів створення дражувальної оболонки насіння за передпосівної його підготовки. На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури зроблено висновок та поставлено завдання на вирішення яких спрямовано дану роботу. 5 У розділі 2 наведено програму та методику досліджень, викладено ґрунтові, агротехнічні та метеорологічні умови проведення польових дослідів. У розділі 3 розглядаються результати досліджень щодо особливостей росту та розвитку маточних буряків і насінників та формування урожайності і якості насіння буряків цукрових залежно від вологості ґрунту, використання абсорбенту перед сівбою маточників і садіння насінників, стану дозрівання насіння та хімічного способу контролювання чисельності бур’янів. У розділі 4 наведено результати досліджень з удосконалення способу дражування за включення у суміш абсорбенту з метою забезпечення насінини достатньою кількістю вологи для проростання шляхом акумуляції її з ґрунту або ложе для проростання і передачі вологи насінині. Розділ 5 включає розрахунки економічної ефективності вирощування насіння буряків цукрових за використання абсорбенту та хімічного способу контролювання чисельності бур’янів. Отже, у дисертації викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання – підвищення урожайності та якості насіння буряків цукрових, що полягає у визначенні особливостей росту та розвитку маточних буряків і насінників, формуванні врожайності та якості насіння залежно від елементів технології його вирощування та удосконалення способу підготовки дражованого насіння. Завдання виконувалося шляхом проведення лабораторних та польових досліджень з ефективності застосування абсорбенту, забезпечення рослин вологою, контролювання чисельності бур’янів та встановлення оптимальних строків збирання насінняItem Формування продуктивності ячменю ярого голозерного за різного удобрення у Правобережному Лісостепу України(Уманський національний університет садівництва, 2023) Гавриленко Владислав Сергійовиччмінь голозерний є перспективною зерновою культурою, потенціал урожайності якої ще повністю не розкритий. Його можна використовувати як для харчових цілей, так і як корм для тварин. Інтерес до ячменю голозерного нині відновлюється, оскільки він невибагливий до вирощування та унікальний за своїм складом (білка, вітамінів та ін.). Його зерно не має плівки і може використовуватися в будь-якому технологічному процесі, тому що під час переробки зерна зберігаються всі корисні складові – β-глюкани, токоли, протоантоціанідіни та інші речовини, які містяться в алейроновому та субалейроновому шарах зернівки. Перевага голозерних сортів у харчовому використанні обумовлена оптимальним хімічним складом зерна, вищим вмістом білка, мікроелементів і вітамінів. Оптимізація системи удобрення рослин забезпечуватиме максимальну реалізацію генетичного потенціалу нових сортів ячменю. Саме ці питання і визначили напрямок наших досліджень. У дисертації наведено результати вивчення поживного режиму ґрунту, формування показників росту та розвитку рослин (динаміка висоти рослин, тривалість фаз розвитку, польова схожість і виживання рослин, показники фотосинтезувальної системи, структура врожаю), врожайність і якість зерна, вміст основних елементів живлення в зерні та соломі, господарське та відносне їх винесення, баланс та його інтенсивність, результати агрохімічного, енергетичного, економічного та комплексного оцінювання застосування добрив під ячмінь ярий голозерний. 3 Уперше для умов нестійкого зволоження Правобережного Лісостепу України обґрунтовані продуційні зміни у рослинах ячменю голозерного за різних доз і комбінації добрив, розроблено систему його удобрення, яка передбачає внесення фосфорних і калійних добрив під зяблевий обробіток ґрунту, а азотних – під передпосівну культивацію. Проведені дослідження дозволили оцінити вплив різних систем удобрення ячменю голозерного після кукурудзи у сівозміні короткої ротації на показники поживного режиму ґрунту, врожайність і якість зерна, баланс елементів живлення в ґрунті. Вони є основою для розроблення системи його удобрення на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу, що дозволяє підвищити і стабілізувати врожайність на рівні 3,55 т/га високоякісного зерна, а її приросту від удобрення 1,86–0,90 т/га з отриманням прибутку 7,2 тис. грн/га. Найбільший вміст потенційно доступного азоту в ґрунті зафіксовано на початку вегетації ячменю голозерного. При цьому різниця є і за роками проведення досліджень. Так, у 2023 році на ділянках без добрив вміст азоту мінеральних сполук порівняно з 2021 роком вищий на 2,2 мг/кг або на 31 %. Різниця при цьому у варіанті досліду з внесенням повного мінерального добрива в дозі N70P60K70 також була 4,4 мг/кг або 11 %. У період достигання зерна ячменю ярого голозерного у 2021 р. випало 57,3 мм опадів, у 2022 р. – 27,1, а в 2023 р. – 61,4 мм, що впливало на вміст азоту мінеральних сполук у ґрунті. На стадії повної стиглості зерна азотна частка в складі повного мінерального добрива (N70P60K70) сприяє підвищенню висоти рослин залежно від погодних умов року проведення досліджень на 11–40 %, тоді як фосфорна і калійна не впливає. При цьому необхідно зазначити, що зниження в складі повного мінерального добрива частки фосфору, калію або обох цих елементів живлення достовірно не знижує висоту рослин ячменю ярого голозерного. Встановлено, що застосування добрив достовірно підвищує виживання 4 рослин ячменю ярого голозерного. Так, у середньому за три роки цей показник становить 83,8 % за вирощування на неудобрених ділянках. Застосування лише фосфорних і калійних добрив підвищує виживання рослин на 1 % (85,0 %). Азотна складова досліджених систем удобрення забезпечує виживання рослин на рівні 91,4–91,7 %, що більше на 9 % порівняно з контролем. Застосування азотної складової окремо та сумісно з фосфорними або калійними добривами значно підвищує площу листкової поверхні. При цьому її рівень змінюється залежно від погодних умов вегетаційного періоду. Так, в умовах більшої кількості опадів площа листків зростає від 26,5 до 45,1–80,6 тис. м 2 /га залежно від удобрення. У 2023 р. цей показник збільшується відповідно від 11,6 до 20,3–26,6 тис. м 2 /га. У результаті проведених досліджень встановлено, що складові структури урожаю ячменю ярого голозерного піддаються впливу погодних умов і застосуванню добрив. На виживання рослин найбільше впливає застосування добрив. Формування продуктивних стебел змінюється залежно від кількості опадів у період березень–квітень, а також від строку сівби. Формування маси зерна в одному колосі – від густоти продуктивних стебел і погодних умов упродовж вегетаційного періоду. При цьому рівень реалізації складових структури урожаю визначається системою удобрення. У середньому за три роки проведення досліджень поліпшення умов мінерального живлення ячменю голозерного сприяло достовірному підвищенню врожайності зерна – на 14–23 % (за виключенням ділянок з внесенням P60K70). Із видів мінеральних добрив найбільший вплив на формування врожаю мають азотні, які на тлі P60K70 у дозі N70 забезпечують 19 % його приросту. Зменшення дози добрив у двічі (до N35P30K35) істотно не знижує врожай ячменю ярого. Урожайність на ділянках досліду з неповним поверненням із мінеральними добривами фосфору і калію, винесеного з урожаєм майже не відрізняється від ділянок з повним мінеральним добривом. Необхідно також зазначити, що врожайність зерна ячменю голозерного значно змінюється 5 залежно від погодних умов у роки проведення досліджень. Так, у 2021 р. застосування N35 забезпечує врожайність зерна 3,35 т/га проти 3,28 т/га у варіанті без добрив, проте це підвищення недостовірне. Вилягання рослин ячменю голозерного зменшує її до 2,86–3,17 т/га залежно від системи удобрення або на 5–13 %. Встановлено, що рослини ячменю голозерного мають різну стійкість до вилягання залежно від систем удобрення в умовах 2021 р. Так, найвища вона у варіанті досліду без добрив і на фосфорно-калійному тлі становить 5– 7 бала. У решти варіантів досліду цей показник нижчий – 3 бала, що вплинуло на формування врожаю ячменю голозерного. У середньому за три роки проведення досліджень на ділянках без добрив вміст білка становить 15,5 % і підвищується в інших варіантах досліду залежно від доз, видів мінеральних добрив і їх поєднань на 1–10 %. При цьому застосування лише азотних добрив у дозі 35–70 кг/га д. р. сприяє підвищенню вмісту білка в зерні на 7–8 %. Внесення ж 70 кг/га азоту добрив на тлі P60K70 значно ефективніше і підвищує вміст білка на 10 %. З основних елементів живлення у складі повного мінерального добрива (N70P60K70) найбільше сприяє підвищенню вмісту білка азотна складова (на 8 %), потім фосфорна і калійна – по 2 %. Зі зменшенням дози мінеральних добрив удвічі (варіант N35P30K35) вміст білка формується меншим на 0,4 абс. %. Зі зменшенням у складі повного мінерального добрива (N70P60K70) вдвічі дози внесення фосфору, калію або обох цих елементів живлення спостерігається лише тенденція до зменшення вмісту білка на 0,1–0,3 абс. %. У результаті проведених досліджень встановлено, що вміст загального азоту в зерні ячменю ярого голозерного становить 2,72–2,98 %, вміст фосфору – 0,91–1,01, вміст калію – 0,62–0,71 % на суху речовину залежно від системи удобрення. У соломі вміст калію найвищий, а вміст фосфору та азоту – найнижчий. Найбільші показники винесення фосфору та калію забезпечували системи удобрення з більшою часткою фосфорних і калійних добрив. На 6 господарське винесення азоту найбільше впливало застосування азотних добрив. Встановлено, що в середньому за три роки досліджень господарське винесення азоту на ділянках без добрив становить 79,4 кг/га, фосфору – 32,8 кг/га, калію – 58,3 кг/га. Застосування повного мінерального добрива (N70P60K70) збільшує його відповідно до 131,3 кг/га, 54,5 і 102,2 кг/га. Відносне винесення азоту зростає від 18,7 до 22,0–24,0 кг/т зерна та відповідну кількість соломи або на 18–28 % у варіантах, які містять азотну складову. Застосування фосфорно-калійної системи удобрення забезпечує цей показник на рівні 19,4 кг/т або більшим на 4 %. Застосування мінеральних добрив збільшує відносне винесення фосфору від 7,7 до 8,5– 10,1 кг/т або на 10–31 %, а калію – від 13,7 до 15,0–18,9 кг/т зерна та відповідну кількість соломи ячменю ярого голозерного, або на 9–38 %. Розрахунки свідчать, що найвищий коефіцієнт засвоєння азоту становить за внесення N35 – 76,3 %, а збільшення дози азотних добрив до 70 кг/га д. р. знижує його до 51,9 %. Застосування фосфорних і калійних добрив сприяє підвищенню цього показника до 55,7–67,1 %, крім варіанту N70P30K35. Найнижчий коефіцієнт засвоєння фосфору з добрив отримано за фосфорно-калійної та азотно-фосфорної системи удобрення – 10,8–11,2 %. Найвище засвоєння фосфору з добрив отримано на ділянках, де застосовували 30 кг/га д. р. фосфорних добрив – 35,7–37,0 %. Застосування 60 кг/га д. р. фосфорних добрив у складі повного мінерального добрива забезпечує 20,7–25,0 % засвоєння фосфору з добрив. Найвищий коефіцієнт засвоєння калію з добрив за внесення N70 у складі повного мінерального добрива за дози калійних добрив 35 кг/га д. р. – 65,7–70,3 %. Найменше ячменем ярим голозерним засвоюється калію за фосфорно-калійної системи удобрення – 18,9 %. Баланс елементів живлення за умови видалення соломи із поля був від’ємним для азоту та калію і майже на всіх варіантах для фосфору. За умови залишення соломи на полі баланс азоту був також від’ємним 7 незалежно від системи удобрення. Баланс фосфору та калію додатній при застосуванні систем удобрення, які містять фосфорні та калійні добрива, крім варіанту N70P30K70 для фосфору. Ділянки без добрив та азотні системи удобрення забезпечують від’ємний баланс азоту, фосфору та калію. За індексом комплексного оцінювання найкраща система удобрення з внесенням N35P30K35. Дещо їй поступається система удобрення з внесенням N70K70 і N70P30K35. У цих варіантах досліду не лише з економічного та енергетичного погляду покриваються витрати, але й відновлюється або й підвищується родючість ґрунту. В умовах Правобережного Лісостепу України на чорноземі опідзоленому для отримання високого врожаю та якості зерна ячменю ярого голозерного з урахуванням агрохімічної та енергетичної ефективності і перспектив відновлення родючості ґрунту рекомендується застосовувати N35P30K35 за умови вирощування після кукурудзи у чотирипільній сівозміні.Item Формування продуктивності пшениці твердої озимої за різного удобрення у Правобережному Лісостепу України.(Уманський національний університет садівництва, 2023) Калантир Вячеслав ОлександровичНаукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні науково прикладних завдань та виявленні загальних закономірностей формування продуктивності пшениці твердої озимої залежно від удобрення в чотирипільній сівозміні. Вперше встановлено різний вплив тривалого застосування добрив у чотирипільній сівозміні на поживний режим ґрунту, показники росту та розвитку рослин пшениці твердої озимої. Виявлено особливості засвоєння основних елементів живлення рослинами пшениці твердої озимої, уточнено кількісні та відносні показники їх винесення з урахуванням різних систем удобрення. Розраховано баланс основних елементів живлення та його інтенсивність з урахуванням різного удобрення та застосування соломи. Встановлено, що найбільшу врожайність (4,31–5,45 т/га) забезпечує застосування N150P60K80. За умови неповного повернення фосфорних і калійних добрив – 4,13–5,41 т/га. Застосування N75P30K40 забезпечує врожайність зерна на рівні 3,98– 5,06 т/га. Оцінено комплекс технологічних показників якості зерна пшениці твердої озимої. Найвищу окупність 1 кг д. р. добрив забезпечує застосування N75 – 8,3 кг зерна, чистий енергетичний дохід становить 3,7 ГДж/га за умовно чистого прибутку 31,2 тис. грн/га. Застосування N75P30K40 забезпечує отримання чистого прибутку на рівні 29,9 тис. грн/га. З урахуванням агрохімічної та енергетичної ефективності і перспектив відновлення родючості ґрунту найкращим (ІКО = 0,91) є застосування N75P30K40 за умови вирощування пшениці твердої озимої після сої у чотирипільній сівозміні.Item Генеза, сучасний стан та туристсько-рекреаційне значення об’єктів сакральної сфери Івано-Франківської області.(Уманський національний університет садівництва, 2023) Хіміч Марія ІгорівнаДисертаційну роботу присвячено виявленню закономірностей формування сакральної сфери Івано-Франківської області в просторово-часовому вимірі. Результати дослідження дадуть змогу вдосконалити існуючі та розробити нові маршрути туристських подорожей територією Івано-Франківської області, що має сприяти залученню інвестицій у реґіон, а отже – позитивно вплинути на його соціально-економічний розвиток, а також сприяти раціональному природокористуванню. За даними проведеної кластеризації в межах Івано-Франківської області обґрунтовано п’ять туристсько-рекреаційних районів, а саме: Опільський, Бойківсько-Гуцульський, Опільсько-Покутський, Покутський та Гуцульсько-Покутський. Обґрунтовані туристсько-рекреаційні райони мають значний туристсько-рекреаційний потенціал. Зважаючи на концепцію монорозвитку сучасних територіальних утворень, мозаїчність та множинність географічних об’єктів сакральної спадщини, визначено перспективні напрями монотуристичного розвитку території дослідження.Item Конструктивно-географічні основи моніторингу трансформованих комунікаційно-стрічкових ландшафтів Черкаської області(Уманський національний університет садівництва, 2023) Огілько Станіслав ПавловичУ дисертації доповнено теоретико-методологічні засади географічних досліджень дорожніх ландшафтів та отримані практичні результати, які дали змогу встановити наявність екосистемних відносин, що формуються у біотопах придорожніх ландшафтів Черкаської області (автотрасаи Київ – Одеса (автошлях М 05), та Вінниця-Черкаси (автошляхи М 12 та Н 16)). В умовах прагнення України до Європейських орієнтирів розвитку це може бути корисним у аспекті формування національної екомережі і всеєвропейської Смарагдової мережі. Головною гіпотезою дослідження є припущення, що після побудови дорожнього полотна впродовж певного періоду часу вздовж нього формуються рослинні та тваринні угруповання, які згодом подають ознаки екосистемної динаміки. Інший аспект проблеми полягає у спонтанному поширенні чужорідних видів, зокрема, і вздовж дорожніх смуг. Основу рослинних угруповань в них складають рудеральні, в тому числі і інвазійні рослини, наявність яких у антропогенних екосистемах вже здійсненний факт.Використовуючи метод ствопчикових та пелюсткових діаграм, а також метод якісного фону виконано аналіз усієї сукупності параметрів за кожним полігоном, що дозволило виділити на території Черкаської області 5 районів різного ступеня завершеності формування екосистемних відносин. Два осередково-ядерних райони – Уманський (середній ступінь) та Черкаський (низький ступінь), в головних характеристиках яких переважають різні параметри рудеральної рослинності, та три периферійних райони, в яких параметри рудеральної рослинності нижче середнього рівня – Північно периферійний (Жашківський, початковий ступінь), Південно-периферійний (Ладижинський, початковий ступінь), та Центрально-периферійний (Звенигородсько-Шполянський, початковий ступінь). В цілому ж проведене районування охоплює лише ті ділянки автошляхів, які безпосередньо межують з сільськогосподарськими угіддями. Але завдяки наявності в таких рудеральних фітоценозах переважно трав’янистої рослинності, вони можуть бути основою майбутнього ґрунтоутворення з подальшим поступовим окультуренням шляхом заміщення рудеральних рослин аборигенними. Переважна більшість же узбічь вказаних автошляхів мають лісозахисні смуги, екосистемна динаміка яких суттєво відрізняється від трав’янистих фітоценозів, а, отже, повнота формування в них екосистемних відносин вимагатиме додаткового дослідження.Item Підвищення продуктивності насаджень дуба звичайного (Quercus robur L.) лісокультурними методами в Західній частині Правобережного Байрачного Степу Україн(Уманський національний університет садівництва, 2023) Савченко Олександр МиколайовичУ дисертаційній роботі обґрунтовано лісівничі і екологічні процеси формування середовища сухих та свіжих дібров та перспективи підвищення їхньої продуктивності лісокультурними методами в умовах Північного Степу України. Корінні деревостани сухих та свіжих дібров регіону проведення досліджень представлені дубом звичайним І-ІІІ класів бонітету, однак, здебільшого - ІІІ. Домішка переважно представлена ясеном звичайним (Fraxinus excelsior L.), кленом гостролистим (Acer platanoides L.), кленом татарським (Acer tataricum L.), липою серцелистою (Tilia cordata Mill.), акацією білою (Robinia pseudoacacia L.), берестом (Ulmus carpinifolia G.Sukov), поодиноко берекою лікарською (Sorbus torminalis (L.) Crantz.). У підрості переважають ясен звичайний, граб, клени татарський і гостролистий, липа, подекуди – в’яз шершавий (Ulmus scabra Mill.), яблуня лісова (Malus sylvestris Mill.), груша звичайна (Pyrus communis L.). Така різноманітність складу природного відновлення свідчить про те, що в повному обсязі не можна розраховувати на природне відновлення цінними лісовими породами. Підлісок присутній але не завжди чітко виражений. Його рясність залежить від віку, а також лісогосподарських заходів і доглядів. У якості об’єктів досліджень виступали попередні, часткові та суцільні лісові культури дуба звичайного, закладені на різних категоріях лісокультурних площ садінням сіянців, саджанців чи висіванням жолудів. У якості порівняння продуктивності дубових деревостанів, у об’єкти досліджень було включено природні насадження дуба звичайного. Охарактеризовано особливості розподілу насаджень Байрачного Степу за лісорослинним районуванням, типом лісу, головними лісоутворювальними породами. Досліджено фракційний склад лісової підстилки, проведено її хімічний аналіз, встановлено інтенсивність ґрунтоутворення. Встановлено, що ґрунти відносяться до чорноземів звичайних, де кількість мулуватих частинок у фракції за діаметром менше 0,01 мм є найбільшою і знаходиться в межах від 50,89 до 64,92 %. Ступінь забезпечення рухомим фосфором в основному середній, калію – середній та низький. Порівняно багаті чорноземи азотом, що пов’язано зі значним вмістом гумусу і добре вираженими процесами нітрифікації. Найбільш доступним для рослини є калій, а фосфор практично недоступний для рослин. Азот накопичується у ґрунті завдяки гумусу, він є основним його джерелом. Також чорноземи звичайні характеризуються середньою та підвищеною забезпеченістю фосфором. Виявлено, що найбільша кількість лісової підстилки формується у насадженні сосни кримської – 19,6 т/га та у культурах з дуба звичайного – 14,07 т/га і ясена звичайного – 14,67 т/га. Результати дослідження фракційного та хімічного складу лісової підстилки мають вагоме практичне значення для розробки рекомендацій щодо внесення хімічних мікроелементів при вирощуванні високопродуктивних лісових насаджень. Встановлено, що зі збільшенням зімкненості верхніх ярусів у 10-11-річних угрупованнях сухих та свіжих дібров зменшується проективне покриття трав’яного ярусу – до 60 %, а його видова насиченість – з 51 до 43 видів. Починаючи з 40–50- річного віку, як у сухих так і свіжих дібровах, у більшості своїй, відновлюється флористичний склад та ценотична будова рослинних угруповань, зокрема, починають відновлюватись червонокнижні види, цей процес відбувається протягом усього періоду росту та практично завершується до віку стиглості. Результати досліджень розвитку природного поновлення у незімкнутих дубових культурах Північного Степу України дозволяють зробити висновки, що найбільша загальна сума природного поновлення спостерігалась у 8-річних культурах – 58,19 тис. шт.·га-1. У семирічних культурах цей показник був дещо меншим і становив 40,26 тис. шт.·га-1. У шести- та дев’ятирічних культурах загальна кількість природного поновлення була приблизно однаковою – 24,1 тис. шт.·га-1 та 24,19 тис. шт.·га-1, відповідно. При розподілі підросту за висотними групами було встановлено наступні градації: у межах висот 0–0,25 м збережено 10,6– 15,1 тис. шт.·га-1 (49 %) підросту; в межах 0,26–0,50 м – 4,4–11,6 тис. шт.·га-1 (27 %); в межах 0,51–1,00 м – 0,4–7,6 тис. шт.·га-1 (19 %); в межах 1,01–1,50 м – 0–4,8 тис. шт.·га-1 (8 %) підросту. Видовий склад чагарників на свіжих зрубах аналогічний материнському насадженню, в ньому переважають тіневитривалі види – клен татарський, бузина чорна, бруслина бородавчаста та європейська. Їхнє розміщення на площі нерівномірне, висота 0,4–0,6 м, трапляння 40–50%, зімкнутість 0,2–0,5. Зі збільшенням віку зрубу, окрім тіневитривалих, з’являються кущові і узлісні види – свидина звичайна, глід одноматочковий, калина-гордовина, шипшина повстиста, терен, ліщина. Їхня густота становить 3,1–8,9 тис. шт.·га-1 із зімкнутістю чагарникового намету 0,6–1,0. При дослідженні кореневмісного шару ґрунту виявлено, що основна маса як великих, так і дрібних коренів у 40-річних дубово-ясеневих культурах концентрується у верхньому 0-80 сантиметровому шарі ґрунту. Максимум великих коренів - 62,8 % знаходиться в шарі 20-40 см. Глибше 80 см їх кількість не перевищує 5 %, поступово зменшуючись з глибиною. Максимум фізіологічно активних дрібних коренів дуба черешчатого і ясена звичайного зосереджений у самому верхньому, 0-20 сантиметровому шарі – 22,5 % загальної маси. Загалом кількість дрібних коренів дуба черешчатого і ясена звичайного до загальної маси всієї кореневої системи становить лише – 7,5 %. При оцінці агротехнічних прийомів створення і вирощування культур дуба виявлено, що ширина міжрядь має суттєвий вплив на продуктивність культур – при її зменшенні дерева дуба ростуть вищими. Запас дуба за 2- метрових міжрядь становить 212–269, за 3-метрових – 321, за 6-метрових – 198–270 м3·га-1. Спостерігається залежність середнього приросту дуба від ширини міжряддя: за ширини 2 м він становив 3,6 м3 ·га-1, за 3 м – 4,4 м·га-1 і за 6 м – 2,7 м3 ·га-1. Аналізом сортиментної структури 80–89-річних культур виявлено, що за ширини міжряддя 4 м найбільший відсоток (41 %) ділових дерев дуба знаходиться у ступені товщини 32–36 см. У дубово-акацієвих культурах у віці 28 років висота дуба становить 13,7 м, акації – 15,2 м, діаметр дуба – 9,6 м, акації – 12,3 м. Це вказує на швидший ріст акації, проте ця порода починає всихати. До 49 років акація повністю випадає зі складу насадження. Внаслідок вибирання рядів акації, повнота насадження зменшується до 0,56–0,72, а загальний запас становить 162–184 м3 ·га-1. Таким чином, використання лісівничого потенціалу дібров зменшується до 60–70 %. Суцільні дубово-липові культури у віці 32 та 74 роки ростуть за Іб бонітетом, мають повноту 0,91–1,03 та середній приріст 5,3–5,4 м3 ·га-1. Липа серцелиста формує високопродуктивний перший ярус нарівні з дубом. Насадження дуба віком 57–63 роки, створені за деревно-чагарниковим способом змішування, мають запас у межах 299–302 м3 ·га-1, приріст 6,0–6,9 м3·га-1. Порівняно з чистими культурами дуба, їхня висота більша на 6 %, діаметр – на 11 %, запас – на 15 % і приріст – на 12 %. У дубово-кленових культурах, які створені змішуванням чистих рядів, дерева клена мають більшу висоту й середній діаметр, порівняно з дубом, і займають домінантне положення у верхньому ярусі змішаних деревостанів. Дубово-ясеневі культури у віці 85– 89 років мають запас 439–503 м3 ·га-1 та приріст 4,5–5,7 м3 ·га-1. Середня висота дуба 27,1–29,1 м, ясена 28,1–29,3 м. За домішки ясена у складі насадження 30 % спостерігається конкурентна боротьба двох головних порід, а за домішки понад 50 % – витіснення дуба з верхнього ярусу. Спосіб створення культур дуба має вплив на їхню середню висоту. Культури, що створені висіванням, у ІІ–VІІ класах віку мають на 10–15 % більшу висоту, в порівнянні з висадженими культурами. За діаметрами значної статистичної різниці не виявлено. Запас дубових насаджень залежить від способу створення культур. Середній запас дуба на 45 обстежених пробних площах віком 10–64 роки становив 171,5 м3 га-1 за висіванні та 118,3 м·га-1 – за садінні, що на 32 % менше.Item Підвищення продуктивності насаджень дуба звичайного (Quercus robur L.) лісокультурними методами в Західній частині Правобережного Байрачного Степу України(Уманський національний університет садівництва, 2023) Савченко Олександр МиколайовичУ дисертаційній роботі обґрунтовано лісівничі і екологічні процеси формування середовища сухих та свіжих дібров та перспективи підвищення їхньої продуктивності лісокультурними методами в умовах Північного Степу України. Охарактеризовано особливості розподілу насаджень Байрачного Степу за лісорослинним районуванням, типом лісу, головними лісоутворювальними породами. Досліджено фракційний склад лісової підстилки, проведено її хімічний аналіз, встановлено інтенсивність ґрунтоутворення. Встановлено, що ґрунти відносяться до чорноземів звичайних, де кількість мулуватих частинок у фракції за діаметром менше 0,01 мм є найбільшою і знаходиться в межах від 50,89 до 64,92 %. Ступінь забезпечення рухомим фосфором в основному середній, калію – середній та низький. Порівняно багаті чорноземи азотом, що пов’язано зі значним вмістом гумусу і добре вираженими процесами нітрифікації. Найбільш доступним для рослини є калій, а фосфор практично недоступний для рослин. Азот накопичується у ґрунті завдяки гумусу, він є основним його джерелом. Також чорноземи звичайні характеризуються середньою та підвищеною забезпеченістю фосфором. Виявлено, що найбільша кількість лісової підстилки формується у насадженні сосни кримської – 19,6 т/га та у культурах з дуба звичайного – 14,07 т/га і ясена звичайного – 14,67 т/га. Результати дослідження фракційного та хімічного складу лісової підстилки мають вагоме практичне значення для розробки рекомендацій щодо внесення хімічних мікроелементів при вирощуванні високопродуктивних лісових насаджень. Встановлено, що зі збільшенням зімкненості верхніх ярусів у 10-11-річних угрупованнях сухих та свіжих дібров зменшується проективне покриття трав’яного ярусу – до 60 %, а його видова насиченість – з 51 до 43 видів. Починаючи з 40–50- річного віку, як у сухих так і свіжих дібровах, у більшості своїй, відновлюється флористичний склад та ценотична будова рослинних угруповань, зокрема, починають відновлюватись червонокнижні види, цей процес відбувається протягом усього періоду росту та практично завершується до віку стиглості. Результати досліджень розвитку природного поновлення у незімкнутих дубових культурах Північного Степу України дозволяють зробити висновки, що найбільша загальна сума природного поновлення спостерігалась у 8-річних культурах – 58,19 тис. шт.·га-1. У семирічних культурах цей показник був дещо меншим і становив 40,26 тис. шт.·га-1. У шести- та дев’ятирічних культурах загальна кількість природного поновлення була приблизно однаковою – 24,1 тис. шт.·га-1 та 24,19 тис. шт.·га-1, відповідно. При розподілі підросту за висотними групами було встановлено наступні градації: у межах висот 0–0,25 м збережено 10,6– 15,1 тис. шт.·га-1 (49 %) підросту; в межах 0,26–0,50 м – 4,4–11,6 тис. шт.·га-1 (27 %); в межах 0,51–1,00 м – 0,4–7,6 тис. шт.·га-1 (19 %); в межах 1,01–1,50 м – 0–4,8 тис. шт.·га-1 (8 %) підросту. Видовий склад чагарників на свіжих зрубах аналогічний материнському насадженню, в ньому переважають тіневитривалі види – клен татарський, бузина чорна, бруслина бородавчаста та європейська. Їхнє розміщення на площі нерівномірне, висота 0,4–0,6 м, трапляння 40–50%, зімкнутість 0,2–0,5. Зі збільшенням віку зрубу, окрім тіневитривалих, з’являються кущові і узлісні види – свидина звичайна, глід одноматочковий, калина-гордовина, шипшина повстиста, терен, ліщина. Їхня густота становить 3,1–8,9 тис. шт.·га-1 із зімкнутістю чагарникового намету 0,6–1,0. При дослідженні кореневмісного шару ґрунту виявлено, що основна маса як великих, так і дрібних коренів у 40-річних дубово-ясеневих культурах концентрується у верхньому 0-80 сантиметровому шарі ґрунту. Максимум великих коренів - 62,8 % знаходиться в шарі 20-40 см. Глибше 80 см їх кількість не перевищує 5 %, поступово зменшуючись з глибиною. Максимум фізіологічно активних дрібних коренів дуба черешчатого і ясена звичайного зосереджений у самому верхньому, 0-20 сантиметровому шарі – 22,5 % загальної маси. Загалом кількість дрібних коренів дуба черешчатого і ясена звичайного до загальної маси всієї кореневої системи становить лише – 7,5 %. При оцінці агротехнічних прийомів створення і вирощування культур дуба виявлено, що ширина міжрядь має суттєвий вплив на продуктивність культур – при її зменшенні дерева дуба ростуть вищими. Запас дуба за 2- метрових міжрядь становить 212–269, за 3-метрових – 321, за 6-метрових – 198–270 м3·га-1. Спостерігається залежність середнього приросту дуба від ширини міжряддя: за ширини 2 м він становив 3,6 м3 ·га-1, за 3 м – 4,4 м 3 ·га-1 і за 6 м – 2,7 м3 ·га-1. Аналізом сортиментної структури 80–89-річних культур виявлено, що за ширини міжряддя 4 м найбільший відсоток (41 %) ділових дерев дуба знаходиться у ступені товщини 32–36 см. У дубово-акацієвих культурах у віці 28 років висота дуба становить 13,7 м, акації – 15,2 м, діаметр дуба – 9,6 м, акації – 12,3 м. Це вказує на швидший ріст акації, проте ця порода починає всихати. До 49 років акація повністю випадає зі складу насадження. Внаслідок вибирання рядів акації, повнота насадження зменшується до 0,56–0,72, а загальний запас становить 162–184 м3 ·га-1. Таким чином, використання лісівничого потенціалу дібров зменшується до 60–70 %. Суцільні дубово-липові культури у віці 32 та 74 роки ростуть за Іб бонітетом, мають повноту 0,91–1,03 та середній приріст 5,3–5,4 м3 ·га-1. Липа серцелиста формує високопродуктивний перший ярус нарівні з дубом. Насадження дуба віком 57–63 роки, створені за деревно-чагарниковим способом змішування, мають запас у межах 299–302 м3 ·га-1, приріст 6,0–6,9 м3·га-1. Порівняно з чистими культурами дуба, їхня висота більша на 6 %, діаметр – на 11 %, запас – на 15 % і приріст – на 12 %. У дубово-кленових культурах, які створені змішуванням чистих рядів, дерева клена мають більшу висоту й середній діаметр, порівняно з дубом, і займають домінантне положення у верхньому ярусі змішаних деревостанів. Дубово-ясеневі культури у віці 85– 89 років мають запас 439–503 м3 ·га-1 та приріст 4,5–5,7 м3 ·га-1. Середня висота дуба 27,1–29,1 м, ясена 28,1–29,3 м. За домішки ясена у складі насадження 30 % спостерігається конкурентна боротьба двох головних порід, а за домішки понад 50 % – витіснення дуба з верхнього ярусу. Спосіб створення культур дуба має вплив на їхню середню висоту. Культури, що створені висіванням, у ІІ–VІІ класах віку мають на 10–15 % більшу висоту, в порівнянні з висадженими культурами. За діаметрами значної статистичної різниці не виявлено. Запас дубових насаджень залежить від способу створення культур. Середній запас дуба на 45 обстежених пробних площах віком 10–64 роки становив 171,5 м 3 ·га-1 за висіванні та 118,3 м 3 ·га-1 – за садінні, що на 32 % менше.Item Створення вихідного матеріалу в селекції троянди для урбанізованого середовища.(Уманський національний університет садівництва, 2023-09) Українець Олександра АнатоліївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 201 Агрономія (20 Аграрні науки та продовольство). Уманський національний університет садівництва, Умань, 2023 р. У вступній частині дисертаційної роботи висвітлено та обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету досліджень, яка полягала у вивченні біологічних особливостей сортів троянди кафедри садово-паркового господарства Уманського національного університету садівництва та проведення відбору нового вихідного матеріалу з високою адаптивною здатністю та декоративністю для селекції гібридів троянд і дослідити вихідний матеріал для створення нових сортів, які були придатні для ландшафтного озеленення урбанізованого середовища. Згідно поставленої мети було сформульоване завдання, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. У першому розділі проаналізовано та узагальнено світові та вітчизняні дослідження селекції роду Rosa L. Розглянуто біологоекологічну характеристику троянд і виявлено, що троянди з селекційного погляду – культигенний комплекс, генотип, якого було ускладнено впродовж багатовікової культури. Висвітлено про залучення біотехнологічної ланки в селекції троянд і використання їх в урбанізованому середовищі. Дослідження виконувалися впродовж 2019–2022 рр. в умовах Правобережного Лісостепу України на ботанічній ділянці кафедри садово паркового господарства Уманського національного університету садівництва. Під час проведення досліджень метеорологічні показники відрізнялись по роках, що дає можливість для кращого оцінювання сортів і новоствореного вихідного матеріалу за основними показниками. Схемою досліджень передбачалось вивчення інтродукованих сортів троянд, підбір батьківських складових для селекції, проведення розмноження троянд різними методами, вводячи і біотехнологічну ланку. Отримані гібриди вивчали за загальноприйнятими методиками. Визначено, що у троянд перший період цвітіння є найбільш продуктивніший, другий – у 1,2–1,5 рази триваліший за перший, спостерігається пік масового цвітіння. Третій період є менш продуктивніший за два попередні періоди і для низки сортів є останнім періодом. Четвертий період масового цвітіння спостерігається в окремих сортів і для певних сортів є найбільш тривалим. Середня тривалість цвітіння за період вегетації складає 141 добу. Сорти Gebruder Grimm, Westpoint та Pomponella перевищують цей показник. У дослідах вивчались якісні та кількісні показники троянд. Виявлено, що висота рослини змінювалась від 39 см – сорт Friesia до 102 см – сорт Hans Gonewein Rose. Середній показник по сортах – xсер = 70 см. Визначено, що у сортів Charles De Gaulle та Whisky на пагонах були відсутні шипи. Серед 94,3 % сортів – дуже велику, середню і малу кількість шипів. З’ясовано що 92 % сортів мали повні квітки і тільки сорти – Ambassador, Angela та Sophia Loren мали напівповну квітку. Проаналізовано корелятивну залежність окремих параметрів квітки троянд. Так, діаметр квітки має тісну залежність з довжиною пелюстки – r = 0,686 та шириною пелюстки – r = 0,599. Коефіцієнт кореляціє є достатньо на низькому рівні r = 0,242 між діаметром квітки і кількістю пелюсток. Кореляційний зв’язок між шириною та довжиною пелюстки є сильним (r = 0,839; R2 = 0,703). Виявлено сорти з сильним ароматом: Big Purple, Charles De Gaulle, Chippendale, Duftrausch, Friesia, Gebruder Grimm, Gloria Dei, Kerіо, Кораловий сюрприз, Minerva, Santa Monika, Sophia Loren, Tchaikovski, Whisky. Крім цього виділено сорти які мали дуже слабкий аромат: Alan Titchmarsh, Angela, Black Baccara, Goldelse, Imperatrice Farah, Lavaglut, Lets Selebrait, Pomponella. Визначено сорти, що мають стійкість до найпоширеніших хвороб у Правобережному Лісостепу України – Big Purple, Chippendale, Duftrausch, Imperatrice Farah, Кораловий сюрприз, Lavaglut, Nostalgie, Pomponella, Rose des 4 Vents, Sophia Loren, Tchaikovski та Westpoint. Визначено сорти які адаптовані до абіотичних чинників довкілля, зимо- і морозостійкі сорти – Angela, Gebruder Grimm, Pomponella і Tchaikovski. Посухостійкими сортами є 94% сортів. Виділено високодекоративні та перспективні сорти: Chippendale та Lexhcaep, Gebruder Grimm, Cream Abundance та Tchaikovski. Ці сорти рекомендовані для використання в озеленення урбанізованого середовища. Було визначено найбільшу зав’язуваність насіння у сортів: Amelia, Chippendale, Cream Abundance, Gebruder Grimm, Goldelse, Hans Gonewein Rose, Lidka, Minerva, Nostalgie, Santa Monika, Lavaglut, Pomponella, Tchaikovski, вони можуть бути надалі залучені в селекційний процес. Розглянуто та вивчено процеси подолання несхожості насіння. У порівнянні з контролем насіння проростало швидше при використанні стратифікації і скарифікації. Найкращі показники одержано за холодної стратифікації (86,3±3,1 діб) і за механічної скарифікації 92,3±3,4 діб. Найбільший показник схожості насіння мали при механічної скарифікації 31,4 %. Насіння проростало на 14,3 доби раніше за цього способу обробки. Серед стратифікацій найбільше сходів було отримані за холодної – 14,3 %. Досліджено вегетативне розмноження троянд методом живцювання. Виявлено, що найкращий показник укорінення під час літнього періоду за використання НОК (нафтилоцтової кислоти) в концентрації 25 мг/л – 97,5 % у сорту Pomponella. Також цей сорт у середньому мав найвищий показник укорінення – 93,2% у порівняні з іншими сортами. У результаті проведених досліджень щодо включення біотехнологічної ланки у селекцію троянди було визначено, що найефективнішим стерилізувальним агентом є гіпохлорид натрію за експозиції 20 хвилин – 90 %, ефективність стерилізації та вихід стерильних життєздатних експлантів становить 92 %. Найкращим період введення експлантів in vitro у період початкової фази та активної вегетації інтактних рослин – березень – липень. Підібрано живильні середовища з оптимальними концентраціями регуляторів росту для проліферації і ризогенезу. Виділено найкращі генотипи, серед обраних для клонального мікророзмноження з найбільшою кількістю утворених мікропагонів є сорти Tchaikovski (6,50 шт.) та Кораловий сюрприз (6,27 шт.). Найкращими середніми показники частоти укорінення сортів троянди були за використання 0,5 мг/л ІМК (3-індолілмасляної кислоти) та 1,0 мг/л ІМК – відповідно 91,2 % та 90,2 %. Обраний кращий субстрат для етапу укорінення ex vivo за якого ефективність адаптованих рослин досягає 98 % – торф, дерновий ґрунт і перліт (1 : 1 : 1). При вивчені отриманих гібридних популяцій виявлено, що більшість сортів передають певні ознаки однаково, незалежно в ролі якої складової виступає сорт (материнської чи батьківської лінії). У більшості випадків успадкування ознаки залежить від генотипу вихідних сортів. Було проаналізовано оцінку домінантності та гетерозис у гібридів першого покоління. Порівняно з батьками, досліджувані нащадки зазвичай мали від’ємний справжній і гіпотетичний гетерозис. Ступінь домінантності (hp) у більшості гібридів за кількісними показниками мали від’ємне наддомінювання (hp < -1). Серед комбінацій найбільше позитивного гетерозису (Ггіп та Гспр) за досліджуваними показниками було у гібридів Н5, Н6, Н18 та Н26. Серед усіх гібридів першого покоління від’ємний гетерозис за всіма показниками зустрічався у 31,3 % . Розраховане акліматизаційне число для гібридів. Більшість його мали 92 та 95, а гібриди Н4 і Н16 – 79. Однак ці межі згідно методики відповідають добрій адаптації рослин до умов Лісостепу України. Досліджено стійкість гібридів до найпоширеніших хвороб. Найкращу стійкість до іржі, чорної плямистості та борошнистої роси мали сіянці: Н3, Н7, Н11, Н17, Н19, Н20, Н24 та Н32. Надалі ці гібриди можна використовувати як для селекційної програми на стійкість, так і можуть бути впровадженні для озеленення урбанізованого середовища. Розраховано комплексна оцінка гібридів та виявлено, що середній показник по сортах дорівнював 77,2 бали. Найменший показник спостерігали у гібридів Н19 і Н32 – відповідно 58 і 56 балів. Ці гібриди не рекомендуються для впровадження у зелене будівництво, однак ці комбінації мають добрі показники за стійкістю до біотичних і абіотичних чинників, тому їх можна впроваджувати в селекційний процес. Найкращу комплексну оцінку мали гібриди Н1, Н3, Н5, Н7, Н8, Н9, Н11, Н13, Н20, Н22, Н23, Н24, Н26 та Н30 і перевищували 80 балів. Ці гібриди є достатньо перспективними для використання для зеленого будівництва. Також їх можна використовувати у селекційному процесі, як носіїв декоративно-цінних і біологічних показників. The introductory part of the dissertation highlights and substantiates the relevance of the chosen topic, defines the purpose of the research, which was to study the biological characteristics of rose varieties of the Department of Landscape Gardening of the Uman National University of Horticulture and to select new source material with high adaptive capacity and ornamentality for the selection of rose hybrids and to study the source material for the creation of new varieties that were suitable for landscape gardening of the urbanized environment. In accordance with this goal, the task was formulated, the scientific novelty and practical significance of the results obtained were highlighted. 7 The first section analyzes and summarizes the world and domestic research on the selection of the genus Rosa L. The biological and ecological characteristics of roses are considered and it is found that roses from the breeding point of view are a cultivated complex, the genotype of which has been complicated during centuries of culture. The involvement of biotechnology in the selection of roses and their use in an urbanized environment is highlighted. The research was carried out during 2019–2022 in the conditions of the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine at the botanical site of the Department of Landscape Gardening of the Uman National University of Horticulture. During the research, meteorological indicators differed by year, which makes it possible to better evaluate varieties and newly created source material by key indicators. The research scheme provided for the study of introduced rose varieties, selection of parental components for breeding, and rose propagation by various methods, including biotechnology. The resulting hybrids were studied according to generally accepted methods. The phenological observations of the experimental rose varieties were analyzed. It has been determined that the first flowering period is the most productive in roses, the second is 1.2–1.5 times longer than the first, and the peak of mass flowering is observed. The third period is less productive than the two previous periods and is the last period for a number of varieties. The fourth period of mass flowering is observed in some varieties and is the longest for certain varieties. The average duration of flowering during the growing season is 141 days. The Gebruder Grimm, Westpoint and Pomponella varieties exceed this figure. The experiments studied the qualitative and quantitative indicators of roses. It was found that the height of the plant varied from 39 cm - Friesia to 102 cm – Hans Gonewein Rose. The average figure for the varieties is xavg = 70 cm. It was determined that Charles De Gaulle and Whisky varieties had no thorns on the shoots. Among 94.3 % of the varieties, there was a very large medium and small number of thorns. It was found that 92 % of the varieties had full flowers and only the varieties Ambassador, Angela and Sophia Loren had half-full flowers. 8 The correlation of individual parameters of a rose flower was analyzed. Thus, the diameter of the flower has a close relationship with the length of the petal – r = 0.686 and the width of the petal – r = 0.599. The correlation coefficient is quite low at r = 0.242 between flower diameter and number of petals. The correlation between petal width and length is strong (r = 0.839; R2 = 0.703). Varieties with a strong aroma were identified: Big Purple, Charles De Gaulle, Chippendale, Duftrausch, Friesia, Gebruder Grimm, Gloria Dei, Karyo, Koralovyy syurpryz, Minerva, Santa Monika, Sophia Loren, Tchaikovski, Whisky. In addition, there were varieties that had a very weak flavor: Alan Titchmarsh, Angela, Black Baccara, Goldelse, Imperatrice Farah, Lavaglut, Lets Selebrait, Pomponella. The varieties with resistance to the most common diseases in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine were identified – Big Purple, Chippendale, Duftrausch, Imperatrice Farah, Koralovyy syurpryz, Lavaglut, Nostalgie, Pomponella, Rose des 4 Vents, Sophia Loren, Tchaikovski and Westpoint. The varieties adapted to abiotic environmental factors, winter and frost resistant varieties were identified – Angela, Gebruder Grimm, Pomponella and Tchaikovski. Drought-resistant varieties account for 94 % varieties. Highly decorative and promising varieties have been identified: Chippendale and Lexhcaep, Gebruder Grimm, Cream Abundance and Tchaikovski. These varieties are recommended for use in landscaping in an urbanized environment. The highest seed set was determined for the varieties: Amelia, Chippendale, Cream Abundance, Gebruder Grimm, Goldelse, Hans Gonewein Rose, Lidka, Minerva, Nostalgie, Santa Monika, Lavaglut, Pomponella, Tchaikovski, and they can be further involved in the breeding process. The processes of overcoming seed germination were considered and studied. Compared to the control, seeds germinated faster when stratification and scarification were used. The best results were obtained with cold stratification (86.3±3.1 days) and with mechanical scarification (92.3±3.4 days). The highest rate of seed germination was obtained with mechanical scarification 31.4 %. Seeds germinated 14.3 days 9 earlier with this method of treatment. Among the stratifications, the highest number of seedlings was obtained with cold stratification – 14.3%. The vegetative propagation of roses by cuttings was studied. It was found that the best rooting rate during the summer period when using NАА (naphthylacetic acid) at a concentration of 25 mg/l was 97.5 % in the Pomponella variety. Also, this variety had the highest rooting rate on average – 93.2 % compared to other varieties. Research on the inclusion of a biotechnological link in rose breeding has shown that sodium hypochlorite is the most effective sterilizing agent with an exposure of 20 minutes – 90 %, sterilization efficiency and the yield of sterile viable explants is 92 %. The best period for in vitro introduction of explants during the initial phase and active vegetation of intact plants is March–July. The culture media with optimal concentrations of growth regulators for proliferation and rhizogenesis were selected. The best genotypes were identified; among those selected for clonal micropropagation with the largest number of micropropagules formed are Tchaikovski (6.50) and Koralovyy syurpryz (6.27). The best average rooting frequency of rose varieties was obtained with the use of 0.5 mg/l IВА (3-indolylbutyric acid) and 1.0 mg/l IВА - 91.2 % and 90.2 %, respectively. The best substrate for the ex vivo rooting stage, where the efficiency of adapted plants reaches 98 %, was selected: peat, turf soil and perlite (1 : 1 : 1). When studying the resulting hybrid populations, it was found that most varieties transmit certain traits in the same way, regardless of which component is the variety (maternal or paternal). In most cases, the inheritance of a trait depends on the genotype of the original varieties. The dominance score and heterosis in first-generation hybrids were analyzed. Compared to their parents, the studied offspring usually had negative true and hypothetical heterosis. The degree of dominance (hp) in most hybrids had negative overdominance (hp < -1) by quantitative indicators. Among the combinations, hybrids H5, H6, H18 and H26 had the highest positive heterosis (Hip and Hspr) for the studied parameters. Among all the hybrids of the first generation, negative heterosis for all indicators was found in 31.3 %. 10 Among the combinations, hybrids H5, H6, H18 and H26 had the highest positive heterosis (Ghyp and Gtrue) in terms of indicators. Among all the hybrids of the first generation, negative heterosis for all indicators was found in 31.3 %. The acclimatization number for hybrids was calculated. Most of them had 92 and 95, and hybrids H4 and H16 had 79. However, these limits, according to the methodology, correspond to good adaptation of plants to the conditions of the Forest Steppe of Ukraine. The resistance of hybrids to the most common diseases was studied. Seedlings had the best resistance to rust, black spot and powdery mildew: H3, H7, H11, H17, H19, H20, H24, and H32. In the future, these hybrids can be used both for a breeding program for resistance and can be implemented for landscaping an urbanized environment. A comprehensive evaluation of the hybrids was calculated and it was found that the average score for the varieties was 77.2 points. The lowest score was observed for hybrids H19 and H32 - 58 and 56 points, respectively. These hybrids are not recommended for implementation in green building, but these combinations have good indicators of resistance to biotic and abiotic factors, so they can be introduced into the breeding process. Hybrids H1, H3, H5, H7, H8, H9, H11, H13, H20, H22, H23, H24, H26, and H30 had the best comprehensive score and exceeded 80 points. These hybrids are quite promising for use in green building. They can also be used in the breeding process as carriers of decorative and biological indicators.Item Оптимізація фітоценотичної структури паркових насаджень ХХ століття в умовах Центрально-Придніпровської височинної області(Уманський національний університет садівництва, 2023-09) Коджебаш Анастасія ВадимівнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 20 «Аграрні науки та продовольство» за спеціальністю 206 «Садово паркове господарство». Уманський національний університет садівництва, Умань, 2023 р. Дисертація присвячена дослідженню та вивченню парків ХХ ст. в умовах Центрально-Придніпровської височинної області, структури їх насаджень та заходів оптимізації їх екологічних, естетичних, функціональних та містобудівних параметрів. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the field of knowledge 20 "Agricultural Sciences and Food", specialty 206 "Gardening". Uman National University of Horticulture, Uman, 2023. The dissertation is devoted to the research and study of twentieth-century parks in the Central highland area of Dniper river, the structure of their plantings, and measures to optimize their environmental, aesthetic, functional, and urban planning parameters.Item Біолого-екологічні особливості розмноження і вирощування троянд групи флорібунда та їх використання в озелененні(Уманський національний університет садівництва, 2023-09) Бровді Анна АндріївнаДисертація на здобуття ступеня доктора філософії зі спеціальності 206 Садово-паркове господарство (20 Аграрні науки та продовольство). Уманський національний університет садівництва, Умань, 2023 р. Дисертаційна робота присвячена актуальним питанням щодо культивування та розмноження сортів троянд групи флорібунда в умовах Правобережного Лісостепу України. У роботі розглянуто адаптивну здатність сортів у процесі вирощування, ступінь впливу лімітуючих факторів на динаміку росту та розвитку рослин, ритми цвітіння, ефективність вегетативного розмноження з урахуванням способів підвищення виходу кількості товарних саджанців, особливості використання сортів троянд групи флорібунда у декоративному садівництві. Thesis for a scientific degree of Doctor of Philosophy in the specialty 206 Landscape gardening (20 Agrarian Sciences and Food). Uman National University of Horticulture, Uman, 2023. The dissertation is devoted to topical issues of cultivation and propagation of rose varieties of the floribunda group in the conditions of the Right-Bank Forest Steppe of Ukraine. The work considers the adaptive ability of varieties under growing conditions, the degree of influence of limiting factors on the dynamics of growth and development and flowering rhythms of plants, the effectiveness of vegetative propagation and ways to increase the yield of marketable seedlings, and the peculiarities of using rose varieties of the floribunda group in ornamental gardening.