МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ «ІНТЕРНАУКА». Серія: «Економічні науки» INTERNATIONAL SCIENTIFIC JOURNAL «INTERNAUKA». Series: «Economic sciences» МЕЖДУНАРОДНЫЙ НАУЧНЫЙ ЖУРНАЛ «ИНТЕРНАУКА». Серия: «Экономические науки» № 2 (46) / 2021 2 том ISSN 2520-2294 (print) ISSN 2709-5444 (online) МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ «ІНТЕРНАУКА». Серія: «Економічні науки» INTERNATIONAL SCIENTIFIC JOURNAL «INTERNAUKA». Series: «Economic sciences» МЕЖДУНАРОДНЫЙ НАУЧНЫЙ ЖУРНАЛ «ИНТЕРНАУКА». Серия: «Экономические науки» НАУКОВЕ ФАХОВЕ ВИДАННЯ Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 22443-12343Р № 2 (46) 2 том Київ 2021 ББК 65 33 М‑43 Повний бібліографічний опис всіх статей Міжнародного наукового журналу «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» представлено в: Index Copernicus International (ICI); Polish Scholarly Bibliography; ResearchBib; Наукова періодика України. Журнал зареєстровано в міжнародних каталогах наукових видань та наукометричних базах даних: Index Copernicus International (ICI); Polish Scholarly Bibliography; ResearchBib; Ulrichsweb Global Serials Directory; Google Scholar; Наукова періодика України; Bielefeld Academic Search Engine (BASE); Electronic Journals Library; Open J-Gate; Academic keys; Staats- und Universitätsbibliothek Hamburg Carl von Ossietzky. НАУКОВЕ ФАХОВЕ ВИДАННЯ Видання включене до Переліку наукових фахових видань МОН України (категорія «Б») Наказ МОН України № 1643 від 28.12.2019 Спеціальності: 051 Економіка 071 Облік і оподаткування 072 Фінанси, банківська справа та страхування 073 Менеджмент 075 Маркетинг 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність 241 Готельно-ресторанна справа 281 Публічне управління та адміністрування 292 Міжнародні економічні відносини Засновники: 1. Київський кооперативний інститут бізнесу і права. 2. Приватна установа «Науково-дослідний інститут публічного права». 3. Громадська організація «Міжнародна академія освіти і науки». 4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Рада України». У журналі опубліковані наукові статті з актуальних проблем економічної науки.  Для наукових працівників, викладачів, студентів економічних спеціальностей, працівників фінансо‑ во-кредитних установ та підприємницьких структур й інших зацікавлених осіб. Матеріали публікуються мовою оригіналу в авторській редакції. Редакція не завжди поділяє думки і погляди автора. Відповідальність за достовірність фактів, імен, географічних назв, цитат, цифр та інших відомостей несуть автори публікацій. У відповідності із Законом України «Про авторське право і суміжні права», при використанні науко‑ вих ідей і матеріалів цієї збірки, посилання на авторів та видання є обов’язковими. © Автори статей, 2021 © Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки», 2021 ISSN 2520-2294 = Internauka. Seriâ: Èkonomičeskie nauki (Kiev)/Meždunarodnyj naučnyj žurnal “Internauka”. Seriâ: Èkonomičeskie nauki 3 Редакція: Головний редактор: Камінська Тетяна Григорівна — доктор економічних наук, професор, в. о. ректора Київського кооперативного інституту бізнесу і права (Київ, Україна) Заступник головного редактора: Коваленко Дмитро Іванович — кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки Київського національного університету тех‑ нологій та дизайну (Київ, Україна) Редакційна колегія: Бардаш Сергій Володимирович — доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансів, банківської справи та страхування Київського кооперативного інституту бізнесу і права (Київ, Україна) Безверхий Костянтин Вікторович — кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансово‑ го аналізу та аудиту Київського національного торговельно-економічного університету (Київ, Україна) Бєлялов Талят Енверович — кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри бізнес-економіки та туризму Київського національного університету технологій та дизайну (Київ, Україна) Гринько Алла Павлівна — доктор економічних наук, професор, декан факультету менеджменту Хар‑ ківського державного університету харчування та торгівлі (Харків, Україна) Дмитренко Ірина Миколаївна — доктор економічних наук, доцент, професор Національного центру обліку та аудиту Національної академії статистики, обліку та аудиту (Київ, Україна) Зось-Кіор Микола Валерійович — доктор економічних наук, професор, в. о. завідувача кафедри ме‑ неджменту і логістики Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (Полтава, Україна) Ільїн Валерій Юрійович — доктор економічних наук, професор, професор кафедри обліку, контролю та оподаткування агробізнесу ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (Київ, Україна) Клочан В’ячеслав Васильович — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту та маркетингу Миколаївського національного аграрного університету (Миколаїв, Україна) Красноруцький Олексій Олександрович — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри організації виробництва, бізнесу та менеджменту Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (Харків, Україна) Курило Людмила Ізидорівна — доктор економічних наук, професор, професор кафедри маркетингу та управління бізнесом Національного університету «Києво-Могилянська академія» (Київ, Україна) Левицька Світлана Олексіївна — доктор економічних наук, професор, професор кафедри обліку і ауди ту Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне, Україна) Назаренко Інна Миколаївна — доктор економічних наук, професор, професор кафедри економічного контролю та аудиту Сумського національного університету (Суми, Україна) Олійник-Данн Олена Олександрівна — доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансів, банківської справи та страхування Київського кооперативного інституту бізнесу і права (Київ, Україна) Охріменко Ігор Віталійович — доктор економічних наук, професор, проректор з навчальної та наукової роботи Київського кооперативного інституту бізнесу і права (Київ, Україна) Паска Ігор Миколайович — доктор економічних наук, професор, декан економічного факультету Білоцерківського національного аграрного університету (Біла Церква, Україна) Скриньковський Руслан Миколайович — кандидат економічних наук, професор, професор кафедри економіки підприємств та інформаційних технологій Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» (Львів, Україна) Сопко Валерія Василівна — доктор економічних наук, професор, професор кафедри обліку та та опо‑ даткування Київського національного торгівельно-економічного університету (Київ, Україна) Танклевська Наталія Станіславівна — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри еконо‑ міки та фінансів Херсонського державного аграрного університету (Херсон, Україна) 4 Тарасенко Ірина Олексіївна — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів та фі‑ нансово-економічної безпеки Київсього національного університету технологій та дизайну (Київ, Україна) Токар Володимир Володимирович — доктор економічних наук, професор, професор кафедри міжнарод‑ них фінансів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (Київ, Україна) Фоміна Олена Володимирівна — доктор економічних наук, доцент, завідувач кафедри обліку та опо‑ даткування Київського національного торгівельно-економічного університету (Київ, Україна) Ходжаян Аліна Олександрівна — доктор економічних наук, професор, професор кафедри міжнародних економічних відносин Київського національного торгівельно-економічного університету (Київ, Україна) Horska Elena — Dr. h. c.Prof. Dr. Ing Professor Marketing and Management, Dean of the Faculty of Eco‑ nomics and Management of the Slovak University of Agriculture in Nitra (Slovak Republic) 5 № 2 (46) 2 т. 2021 лютий МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ «ІНТЕРНАУКА». СЕРІЯ: «ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ» INTERNATIONAL SCIENTIFIC JOURNAL «INTERNAUKA». SERIES: «ECONOMIC SCIENCES» МЕЖДУНАРОДНЫЙ НАУЧНЫЙ ЖУРНАЛ «ИНТЕРНАУКА». СЕРИЯ: «ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ» Кундицький Олександр Олександрович, Фединець Наталія Іванівна КАДРОВА СКЛАДОВА УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА...................................... 9 Кустріч Лілія Олександрівна, Альошкіна Людмила Петрівна МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ......... 14 Литвиненко Катерина Олександрівна, Доценко Вікторія Петрівна РОЛЬ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛІНГУ В УПРАВЛІННІ ПОТЕНЦІАЛОМ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА................................................................ 22 Лігоненко Лариса Олександрівна, Цимбалюк Ігор Олександрович, Демченко Олена Володимирівна ТАЛАНТ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІННОВАЦІЙНА КОНЦЕПЦІЯ ТА ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЇ.............................................................. 35 Саковська Олена Миколаївна, Кожухівська Раїса Борисівна ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ТА ПРОБЛЕМАТИКА РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ ЯК ПЕРСПЕКТИВНОГО ВИДУ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ...................................... 44 Толпежнікова Тетяна Георгіївна ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ЗЕД ВІТЧИЗНЯНИХ ВЕРТИКАЛЬНОІНТЕГРОВАНИХ КОМПАНІЙ...................................................................... 51 Ольшанська Марія Володимирівна, Терещенко Анна Валеріївна ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ НАДАННЯ ПОСЛУГ ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ СУБ’ЄКТАМИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА.................................................. 59 Дорош Ніна Іванівна, Панчоха Ганна Павлівна ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІЙ ГАЛУЗІ...................................................................... 67 Разборська Олена Олександрівна, Хабік Христина Олександрівна ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В ІТ-СФЕРІ......................... 78 Шигун Марія Михайлівна, Безверхий Костянтин Вікторович РОЗВИТОК ФОРМАТУ XBRL, ЯК ПОДАЛЬШИЙ НАПРЯМОК ЦИФРОВІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ........................................................................................................................ 83 ЗМІСТ ОБЛІК І ОПОДАТКУВАННЯ МЕНЕДЖМЕНТ 6 // Зміст // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 Бондарчук Марія Костянтинівна, Волошин Орися Павлівна, Скоропад Ірина Станіславівна, Червінська Оксана Степанівна ПОБУДОВА СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ ДЛЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД.............................................................................................. 93 Бондарчук Марія Костянтинівна, Паранчук Степан Васильович, Вівчар Олександра Йосипівна, Моторя Катерина Вадимівна МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ............................................................................................................................. 99 Чубка Ольга Михайлівна, Скіп Роксолана Андріївна СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: ВПЛИВ COVID‑19.................... 107 ФІНАНСИ, БАНКІВСЬКА СПРАВА ТА СТРАХУВАННЯ ЗМ ІСТ 7 // Contents // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 Kundytsky Oleksandr, Fedynets Nataliia PERSONNEL COMPONENT MANAGEMENT OF THE DEVELOPMENT OF THE ENTERPRISE........ 9 Kustrich Liliіa, Aleshkina Liudmyla METHODOLOGICAL BASICS OF ORGANIZATION AND CONDUCTION OF THE SCIENTIFIC RESEARCH........................................................................................................................ 14 Lytvynenko Kateryna, Dotsenko Viktoriia THE ROLE OF THE IMPLEMENTATION OF THE CONTROLLING SYSTEM IN THE MANAGEMENT OF THE POTENTIAL OF THE COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE.................................... 22 Ligonenko Larisa, Tsymbaliuk Ihor, Demchenko Olena TALENT MANAGEMENT AS AN INNOVATIVE CONCEPT AND TOOL OF HUMAN RESOURCES MANAGEMENT OF A BUSINESS ORGANIZATION................................................................... 35 Sakovska Оlena, Kozhukhіvska Raisa ORGANISATIONAL FOUNDATIONS AND PROBLEMS OF ECOTOURISM DEVELOPMENT AS A PROSPECTIVE TYPE OF TOURISM ACTIVITY IN UKRAINE.................................................. 44 Tolpezhnikova Tetyana WAYS TO IMPROVE FEA MANAGEMENT OF DOMESTIC VERTICALLY INTEGRATED COMPANIES...................................................................................................................... 51 Olshanska Maria, Tereshchenko Anna SOME PROBLEMS OF ORGANIZATION OF ACCOUNTING AND CONTROL OF FREIGHT TRANSPORTATION SERVICES’ IMPLEMENTATION BY SMALL ENTERPRISES......................... 59 Dorosh Nina, Panchokha Hanna PECULIARITIES OF ACCOUNTING OF FIXED ASSETS AND INTANGIBLE ASSETS IN THE TELECOMMUNICATIONS INDUSTRY.................................................................................... 67 Razborska Elena, Khabik Khristina PROBLEMS OF FORMATION OF TAX POLICY OF UKRAINE IN THE IT SPHERE......................... 78 Shygun Maria, Bezverkhyi Kostiantyn DEVELOPMENT OF XBRL FORMAT AS A FURTHER DIRECTION OF DIGITALIZATION OF FINANCIAL STATEMENTS.................................................................................................. 83 Bondarchuk Mariia, Voloshyn Orysia, Skoropad Iryna, Chervinska Oksana CONSTRUCTION OF RISK ASSESSMENT SYSTEM FOR ANTI-CRISIS MANAGEMENT OF TERRITORIAL COMMUNITIES............................................................................................. 93 CONTENTS ContentsMANAGEMENT ACCOUNTING AND TAXATION FINANCE, BANKING AND INSURANCE 8 // Зміст // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 Bondarchuk Mariia, Paranchuk Stepan, Vivchar Oleksandra, Motorya Kateryna SIMULATION OF THE PROCESS OF FINANCIAL STABILITY MANAGEMENT OF A COMMERCIAL BANK................................................................................................... 99 Chubka Olha, Skip Roksolana STATISTICAL ANALYSIS OF INCOME OF THE POPULATION OF UKRAINE: IMPACT OF COVID‑19.....................................................................................................................107 9 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 М ЕН ЕД Ж М ЕН Т M an ag em en t УДК 65.015:65.016 Кундицький Олександр Олександрович доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту Львівський національний університет імені Івана Франка Кундицкий Александр Александрович доктор экономических наук, профессор, заведующий кафедрой менеджмета Львовский национальный университет имени Ивана Франко Kundytsky Oleksandr Doctor of Economics, Professor, Head of the Department of Management Ivan Franko National University of Lviv ORCID: 0000-0002-7848-4717 Фединець Наталія Іванівна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту Львівський торговельно-економічний університет Фединец Наталия Ивановна кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры менеджмета Львовский торгово-экономический университет Fedynets Nataliia PhD, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management Lviv University of Trade and Economics ORCID: 0000-0001-6811-3720 DOI: 10.25313/2520-2294-2021-2-6961 КАДРОВА СКЛАДОВА УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА КАДРОВАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ УПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЕМ ПРЕДПРИЯТИЯ PERSONNEL COMPONENT MANAGEMENT OF THE DEVELOPMENT OF THE ENTERPRISE Анотація. У статті досліджуються актуальні питання щодо кадрової складової управління розвитком підприємства. Розкрито теоретичні аспекти управління розвитком підприємства. З врахуванням наявних в науковій літературі думок, сформульовано визначення «розвиток підприємства». Наведено механізм управління розвитком підприємства. Зробле- но висновок, що ефективність механізму управління розвитком у значній мірі залежить від кадрової складової. Названо показники, що дозволяють описати кадрову складову управління розвитком: чисельність та структура персоналу, необ- хідного для розвитку; рівні управління розвитком; рівень кваліфікації та компетенції персоналу підприємства, що ініціює та проводить зміни, орієнтовані на розвиток; методологія прийняття управлінських рішень, пов’язаних із розвитком; стиль керівництва; готовність персоналу до змін; наявність команди з управління розвитком. Визначено проблеми стану 10 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 кадрового забезпечення управління розвитком та їх основні причини. Зроблено висновок, що недосконале кадрове забезпечення управління розвитком та наявні проблеми зумовлюють необхідність формування стратегії кадрового забезпечення управління розвитком та здійснення набору, відбору, оцінювання, адаптації, переміщення, розвитку та мотивування кадрів для реалізації цієї стратегії. Ключові слова: розвиток, управління розвитком, кадри, кадрове забезпечення. Аннотация. В статье исследуются актуальные вопросы кадровой составляющей управления развитием предприятия. Раскрыты теоретические аспекты управления развитием предприятия. С учетом имеющихся в научной литературе мнений, сформулировано определение «развитие предприятия». Приведен механизм управления развитием предприятия. Сделан вывод, что эффективность механизма управления развитием в значительной степени зависит от кадровой составляющей. Названы показатели, позволяющие описать кадровую составляющую управления развитием: численность и структура персонала, необходимого для развития; уровень управления развитием; уровень квалификации и компетенции персонала предприятия, который инициирует и проводит изменения, ориентированные на развитие; методология принятия управ- ленческих решений, связанных с развитием; стиль руководства, готовность персонала к изменениям; наличие команды по управлению развитием. Определены проблемы состояния кадрового обеспечения управления развитием и их основ- ные причины. Сделан вывод, что несовершенное кадровое обеспечение управления развитием и имеющиеся проблемы обусловливают необходимость формирования стратегии кадрового обеспечения управления развитием и осуществления набора, отбора, оценки, адаптации, перемещения, развития и мотивации кадров для реализации этой стратегии. Ключевые слова: развитие, управление развитием, кадры, кадровое обеспечение. Summary. The article examines current issues regarding the personnel component of enterprise development management. Theoretical aspects of enterprise development management are revealed. Taking into account the opinions available in the scientific literature, the definition of «enterprise development» is formulated. The mechanism of enterprise development man- agement is given. It is concluded that the effectiveness of the development management mechanism largely depends on the per- sonnel component. The indicators that allow to describe the personnel component of development management are named: the number and structure of personnel required for development; levels of development management; the level of qualification and competence of the personnel of the enterprise that initiates and implements development-oriented changes; methodology of making managerial decisions related to development; leadership style, staff readiness for change; availability of a development management team. The problems of the state of staffing of development management and their main reasons are determined. It is concluded that imperfect staffing of development management and existing problems necessitate the formation of a strategy for staffing development management and recruitment, selection, evaluation, adaptation, relocation, development and motiva- tion of staff to implement this strategy. Key words: development, development management, personnel, staffing. Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практич- ними завданнями. Зміни, що відбуваються в усіх сферах господарювання, високий рівень конкуренції зумовлюють потребу пошуку ефективного механізму управління розвитком. Такий механізм, звичайно, не може бути універсальним для всіх підприємств. Однак, можна визначити методичний інструментарій ефективного, у більшості випадках, механізму управ‑ ління розвитком. Ефективність механізму управ‑ ління розвитком визначається його складовими, що обумовлює чітке з’ясування елементів розвитку підприємства. Слід зазначити, що кадрова складо‑ ва має визначальну роль. Управління розвитком ототожнюється із проведенням запланованих змін в організації, що здійснюються у різних напрямках. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми. Актуальність теми дослідження підтверджується значною кіль‑ кістю праць, що стосуються трактування поняття «розвиток підприємства». Питання наукового ана‑ лізу процесу управління розвитком підприємства розглянуто І. Богатирьовим [1, c. 5], Л. Кобрин [2], М. Мартиненком [3], А. Пакуліною [5], С. Паку‑ ліним [5], О. Пащенком [6, c. 101], М. Судомиром [6], А. Ткаченком [7, c. 85], І. Хвостіною [8]. Зо‑ крема, А. Ткаченко визначає розвиток як сукуп‑ ність змін різної економічної природи, спрямова‑ ності, інтенсивності, що об’єктивно відбуваються у соціально-економічній системі підприємства під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, а також призводить до переходу та фіксації підприємства у різних організаційно-економічних станах (від‑ носно стійкого характеру) [7, c. 85]. С. Пакуліним визначено методологічні засади побудови процесу управління сталим розвитком підприємства, вагома 11 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 роль відводиться інтенсивному та збалансованому використанні його потенціалу [4]. О. Пащенко зазначає, що механізм управління розвитком підприємства є найбільш активною части‑ ною системи управління, що забезпечує можливість цілеспрямованого розвитку підприємства і пред‑ ставляє собою сукупність засобів управління, які включають інструменти та важелі, що відповідають орієнтирам, передбачуваним наслідкам, критеріям вибору й оцінки, обмеженням і вимогам процесу розвитку підприємства з урахуванням певної стадії циклу його розвитку та організаційних і економіч‑ них методів управління, що представляють собою способи, прийоми і технології приведення в дію і ви‑ користання засобів управління [6, c. 101]. І. Богатирьов визначає поняття «розвиток під‑ приємства» як складний соціально-економічний феномен. Першоосновою розвитку І. Богатирьов називає різноманітні зміни (внутрішнього та зо‑ внішнього характеру), які виступають результатом взаємодії економічних предметів (об’єктів), їх різ‑ них властивостей, рис і параметрів [1, c. 5]. Формулювання цілей статті. Незважаючи на теоретично-методологічну розробленість різних аспектів проблеми управління розвитком підпри‑ ємства та, враховуючи необхідність подальших до‑ сліджень у зазначеному напрямі, виникла потреба у формулюванні наступних цілей статті: теоретико- методологічного опису процесу управління розвит‑ ком підприємства; визначення кадрової складової в управлінні розвитком підприємства. Виклад основного матеріалу дослідження з пов- ним обґрунтуванням отриманих наукових резуль- татів. Управління розвитком підприємства являє процес проведення запланованих змін, спрямова‑ них на удосконалення або реінжиніринг існуючих бізнес-процесів у напрямі диверсифікації, виходу на нові ринки, посилення рівня конкурентоспро‑ можності та ін. На наш погляд, механізм управління розвитком підприємства охоплює сукупність методів, інстру‑ ментів та важелів здійснення запланованих змін для досягнення бажаного для підприємства стану (рис. 1). Механізм управління розвитком визначаєть‑ ся основними проблемами, що існують на даному підприємстві, потребують короткотермінового або довготермінового вирішення та основними тенден‑ ціями розвитку сфери діяльності. Загалом певні проблеми є притаманними багатьом вітчизняним підприємствах: – кризові умови функціонування бізнесу; Рис. 1. Механізм управління розвитком підприємства Джерело: розроблено автором International Scientific Journal “Internauka”. Series: “Economic Sciences” https://doi.org/10.25313/2520-2294-2021-2 International Scientific Journal “Internauka”. Series: “Economic Sciences” https://doi.org/10.25313/2520-2294-2021-2 - недосконала політика в сфері організації додаткових послуг; - недостатність інвестиційних ресурсів для оновлення основних засобів та інноваційного розвитку; - технічна та технологічна недосконалість забезпечення операційного процесу; - недостатній кадровий потенціал для ефективного управління розвитком; - неготовність керівництва підприємств до змін Рис. 1. Механізм управління розвитком підприємства Джерело: розроблено автором Функція розвитку підприємства у формалізованому вигляді може бути функцією такого виду: optOMKSZNFR →),;;;;( , Де N – напрями розвитку; Z – зміни, що потрібно реалізувати відповідно до визначених напрямів розвитку; Ч ин ни ки зо вн іш нь ог о се ре до ви щ а, щ о вп ли ва ю ть н а уп ра вл ін ня р оз ви тк ом За бе зп еч ен ня у пр ав лі нн я ро зв ит ко м: ф ін ан со ве , ка др ов е, ін фо рм ац ій не , м ат ер іа ль не Завдання управління розвитком Методи, інструменти та важелі управління розвитком -усунення відхилень між дійсним та бажаним станами розвитку; - зміцнення сукупного потенціалу підприємства та забезпечення його ефективного використання; -утримання та зміцнення конкурентних позицій на ринку; -досягнення необхідної стану підприємства, що забезпечив би подальший його розвиток; -формування системи оперативних, тактичних та стратегічних змін, орієнтованих на розвиток; - стабілізація кадрів та забезпечення ефективного морально-психологічного клімату в колективі. 12 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 – зниження купівельної спроможності населення; – недосконала політика в сфері організації додат‑ кових послуг; – недостатність інвестиційних ресурсів для оновлен‑ ня основних засобів та інноваційного розвитку; – технічна та технологічна недосконалість забез‑ печення операційного процесу; – недостатній кадровий потенціал для ефективного управління розвитком; – неготовність керівництва підприємств до змін Функція розвитку підприємства у формалізо‑ ваному вигляді може бути функцією такого виду: F R (N; Z; S; K; M; O) → opt, де N — напрями розвитку; Z — зміни, що потрібно реалізувати відповідно до визначених напрямів розвитку; S — ресурсне забезпечення розвитку; K — кадрова складова розвитку; M — методи управління розвитком; O — очікуваний результат розвитку. Наведена функція розвитку свідчить, що ефек‑ тивність механізму управління розвитком значною мірою залежить від його кадрової складової. Л. Кобрин показниками кадрової складової під‑ приємства називає: – винахідницьку активність (відношення кількості винаходів до загальної кількості працівників загалом чи інженерно-технічних працівників); – освітній рівень (відношення кількості осіб, що мають вищу освіту відповідно до профілю діяль‑ ності підприємства, до загальної кількості частки працівників з науковими ступенями та званнями в загальній кількості управлінського персоналу); – плинність працівників високої кваліфікації (від‑ ношення кількості працівників, які звільнилися, до загальної кількості працівників цієї кваліфі‑ кації) [2, c. 154–155]. На наш погляд, систему показників кадро‑ вої складової можна дещо розширити (табл. 1). У табл. 1 також зазначено ряд проблем стану ка‑ дрового забезпечення управління розвитком, що в сучасних реаліях, на нашу думку, зумовлено: – недостатньою мотивацією персоналу в період змін та планування питань, пов’язаних із розвитком; – недостатнім інформаційним забезпеченням пер‑ соналу підприємства щодо процесу управління розвитком; – недосконалим делегуванням повноважень на під‑ приємстві; – низькою інноваційною свідомістю керівництва та персоналу підприємства; – відсутністю роботи на підприємстві з підтримки морально-психологічного клімату в колективі; – відсутністю на підприємствах роботи з планування кадрового резерву та прогнозування кадрів. Слід зазначити, що оскільки механізм управлін‑ ня розвитком має, переважно, антикризовий харак‑ тер, питанню кадрового забезпечення не приділяєть‑ ся належної уваги. Окрім того можна стверджувати, що зміни, пов’язанні з розвитком сприймаються персоналом як додаткові завдання, що потребують затрат часу та ресурсів. Тому доцільно акцентува‑ тися не лише на формуванні ефективного механізму управління розвитком, а й на його кадровому забез‑ печенні. У цьому напрямі дії керівництва повинні бути пов’язанні з аналізом середовища підприєм‑ Таблиця 1 Кадрова складова управління розвитком вітчизняних підприємств Показники кадрової складової Проблеми стану складової Чисельність та структура персоналу, необхідного для розвитку Недостатня чисельність персоналу для впровадження змін. Невідповідність штатної та соціальної структури для впро‑ вадження змін, орієнтованих на розвиток. Рівні управління розвитком Управління розвитком обмежується вищим рівнем керів‑ ництва Рівень кваліфікації та компетенції персоналу під‑ приємства, що ініціює та проводить зміни, орієнтова‑ ні на розвиток Недостатня кваліфікація та компетенція персоналу, що іні‑ ціює та здійснює зміни, спрямовані на розвиток Методологія прийняття управлінських рішень, пов’язаних із розвитком Часто одноосібний характер прийняття рішень. Рішення інтуїтивні. Недостатня кількість альтернативних варіантів Стиль керівництва Стиль керівництва не відповідає потребам змін, орієнтова‑ них на розвиток Готовність персоналу до змін Низький рівень готовності персоналу до змін Наявність команди з управління розвитком Відсутність сформованої (постійної) команди з управління розвитком Джерело: розроблено автором 13 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 ства, формування стратегії розвитку та планів реа‑ лізації цієї стратегії, а також оцінкою відповідності їм існуючого кадрового забезпечення. Наявність відхилень повинне стати «відправною точкою» для формування стратегії кадрового забезпечення розвитку підприємства, її постійного корегування відповідно до визначених критеріїв результатив‑ ності. Реалізація стратегії кадрового забезпечення управління розвитком деталізується у поточних планах кадрового забезпечення, що передбачають наймання, відбір, добір та розміщення кадрів, їх адаптацію, управління розвитком та мотивацію. Висновки з даного дослідження і перспективи по- дальших досліджень. У процесі дослідження можна зробити висновок, що кадрова складова є важливим чинником забезпечення ефективного управління роз‑ витком підприємства. На вітчизняних підприємствах стан кадрового забезпечення управління розвитком має значні недоліки, що зумовлює необхідність фор‑ мування пропозицій щодо його удосконалення. Література 1. Богатирьов І. Г. Управління розвитком підприємства: автореферат дис. на к. е. н.: 08.06.01 — економіка, орга‑ нізація і управління підприємствами. Київ, 2004. 25 с. 2. Кобрин Л. Й. Діагностика факторів інноваційного розвитку підприємства // Наукові записки, 2016. № 1(52). С. 152–157. 3. Мартиненко М. В. Управління розвитком підприємства в умовах інноваційної знанієорієнтованої економіки // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2018. Випуск 94. С. 36–46. 4. Пакулін С. Л., Пакуліна А. А. Управління сталим розвитком сучасного підприємства // Траєкторія науки, 2016. № 3(8). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/upravlinnya-stalim-rozvitkom-suchasnogo-pidpriemstva/viewer. 5. Пащенко О. П. Стратегічне управління розвитком підприємства // Вісник Хмельницького національного уні‑ верситету, 2011. № 2. Т2. С. 99–103. 6. Судомир М. Р. Управління розвитком підприємства // Збірник наукових праць Таврійського державного агро‑ технологічного університету, 2016. № 1(29). С. 34–39. 7. Ткаченко А. М., Марченко К. А. Сучасні підходи до управління розвитком підприємства // Економіка і регіон, 2014. № 1 (44). С. 85–90. 8. Хвостіна І. М. Механізм управління розвитком // Інвестиції: практика та досвід, 2015. № 1. С. 30–33. References 1. Bogatyrov I. G.(2004) Upravlinnya rozvytkom pidpryyemstva [Enterprise development management]: avtoreferat dys. na k. e. n.: 08.06.01 — ekonomika, organizaciya i upravlinnya pidpryyemstvamy. Kyyiv. 25 2. Kobryn L. J. (2016) Diagnostyka faktoriv innovacijnogo rozvytku pidpryyemstva [Diagnosis of factors of innova‑ tive development of the enterprise]. Naukovi zapysky. 1(52). PP. 152–157. 3. Martynenko M. V. (2018) Upravlinnya rozvytkom pidpryyemstva v umovax innovacijnoyi znaniyeoriyentovanoyi ekonomiky [Diagnosis of factors of innovative development of the enterprise]. Visnyk Kharkivskogo nacionalnogo uni‑ versytetu im. V. N. Karazina. № 94. PP. 36–46. 4. Pakulin S. L., Pakulina A. A. (2016) Upravlinnya stalym rozvytkom suchasnogo pidpryyemstva [Management of sustainable development of a modern enterprise]. Trayektoriya nauky. № 3(8). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ upravlinnya-stalim-rozvitkom-suchasnogo-pidpriemstva/viewer. 5. Pashhenko O. P. (2011) Strategichne upravlinnya rozvytkom pidpryyemstva [Strategic management of enterprise development] Visnyk Khmelnyczkogo nacionalnogo universytetu. Т2. PP. 99–103. 6. Sudomyr M. R. (2016) Upravlinnya rozvy’tkom pidpryyemstva [Enterprise development management]. Zbirnyk naukovykh pracz Tavrijskogo derzhavnogo agrotekhnologichnogo universy’tetu. #1(29). PP. 34–39. 7. Tkachenko A. M., Marchenko K. A. (2014) Suchasni pidkhody do upravlinnya rozvytkom pidpryyemstva [Modern approaches to enterprise development management]. Ekonomika i region. 1 (44). PP. 85–90. 8. Xvostina I. M. (2015) Mekhanizm upravlinnya rozvytkom [Development management mechanism]. Investyciyi: praktyka ta dosvid. № 1. PP. 30–33. 14 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 УДК 001.89 (075.8) Кустріч Лілія Олександрівна доктор економічних наук, професор, доцент кафедри менеджменту Уманський національний університет садівництва Кустрич Лилия Александровна доктор экономических наук, профессор, доцент кафедры менеджмента Уманский национальный университет садоводчества Kustrich Liliіa Doctor of Economic Sciences, Professor, Associate Professor of the Department of Management Uman National University of Horticulture ORCID: 0000-0002-5048-4053 Альошкіна Людмила Петрівна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту Уманський національний університет садівництва Алёшкина Людмила Петровна кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры менеджмента Уманский национальный университет садоводчества Aleshkina Liudmyla Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management Uman National University of Horticulture ORCID: 0000-0002-1647-0141 DOI: 10.25313/2520-2294-2021-2-6895 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОРГАНИЗАЦИИ И ПРОВЕДЕНИЯ НАУЧНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ METHODOLOGICAL BASICS OF ORGANIZATION AND CONDUCTION OF THE SCIENTIFIC RESEARCH Анотація. У статті розглянуто питання стосовно концептуальних основ організації та проведення наукових досліджень. Зазначено, що дослідження будь-якої сфери людської діяльності, в тому числі й наукової, підпорядковуються загальним закономірностям пізнавального процесу та реалізуються за допомогою методологічних регулятивів. У ході проведеного аналізу щодо специфіки формування дослідницької роботи, встановлено, що наукове дослідження має свої, тільки йому притаманні ознаки, що обумовлюються специфікою взаємодії досліджуваного суб’єкта та об’єкта, особливостями ви- користовуваних засобів і способів досягнення ймовірних результатів тощо. Зазначено, що метою проведення наукових досліджень є визначення ключових категорій та принципів, а також формулювання теоретико-прикладних положень, які пояснюють природні й соціальні феномени. Визначено ключові методичні основи наукової діяльності. Зазначено, що при 15 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 формуванні концептуальних основ організації наукових досліджень та проведення дослідницької роботи використовуються методи дивергенції, конвергенції та трансформації. На основі аналітики та критичного аналізу наукових джерел, у яких висвітлено питання методики наукових досліджень та планування дослідницької роботи, виокремлено та проаналізовано етапи організації та проведення наукового дослідження. Проведений аналіз методології наукового дослідження вказує на необхідність подальшої розробки методологічних аспектів стосовно організації та проведення наукових досліджень. Прискорення темпів розвитку теорії і практики вима- гає не тільки подальшого вдосконалення традиційних методів наукового дослідження, а й розробки інноваційних форм наукової діяльності, застосування яких дало б змогу підвищити ефективність наукового дослідження. Саме тому вивчення та розробка проблематики щодо методології організації та проведення досліджень є неодмінною умовою ефективності науки та її оперативного втілення в практику наукового пізнання. Ключові слова: наукове дослідження, наукова діяльність, науковий процес, організація дослідження, методологія. Аннотация. В статье рассмотрен вопрос о концептуальных основах организации и проведения научных исследо- ваний. Отмечено, что исследования любой сферы человеческой деятельности, в том числе и научной, подчиняются об- щим закономерностям познавательного процесса и реализуются с помощью методологических регулятивов. В ходе проведенного анализа относительно специфики формирования исследовательской работы, установлено, что научное исследование имеет свои, только ему присущие признаки, которые оговариваются спецификой взаимодействия иссле- дуемого субъекта и объекта, особенностями используемых средств и способов достижения возможных результатов и т. п. Указано, что целью проведения научных исследований является определение ключевых категорий и принципов, а также формулировка теоретико-прикладных принципов, которые объясняют природные и социальные феномены. Определены ключевые методические основы научной деятельности. Отмечено, что при формировании концептуальных основ организации научных исследований и проведении исследовательской работы используются методы диверген- ции, конвергенции и трансформации. На основании аналитики и критического анализа научных источников, в которых раскрыты вопросы методики научных исследований и планирования исследовательской работы, выделены и проана- лизированы этапы организации и проведения научного исследования. Проведенный анализ методологии научного исследования указывает на необходимость дальнейшей разработки методологических аспектов по организации и проведению научных исследований. Ускорение темпов развития теории и практики требует не только дальнейшего совершенствования традиционных методов научного исследования, но и разработки инновационных форм научной деятельности, применение которых позволило бы повысить эффективность научного исследования. Именно поэтому изучение и разработка проблематики по методологии организации и прове- дения исследований является непременным условием эффективности науки и ее оперативного воплощения в практику научного познания. Ключевые слова: научное исследование, научная деятельность, научный процесс, организация исследования, ме- тодология. Summary. The article deals with the question of the conceptual foundations of the organization and conduction of the sci- entific research. It is noted that the research of any sphere of human activity, including scientific, is subject to the general laws of the cognitive process and is implemented with the help of methodological regulations. During the analysis of the specifics of the formation of research work, it was established that scientific research has its own, unique and inherent features, stipulat- ed by the specifics of the interaction of the subject and object under study, the features of the means and ways of achieving possible results, etc. It is indicated that the purpose of scientific research is to identify key categories and principles, as well as the formulation of theoretical and applied provisions that explain natural and social phenomena. The key methodological foundations of scientific activity has been defined. It is noted that during the formation of the conceptual foundations of the organization of scientific research and research work methods of divergence, convergence and transformation are being used. On the basis of analysis and critical analysis of scientific sources, which covers the methodology of scientific research and research planning, the stages of organization and conduction of scientific research has been highlighted and analyzed. It is summarized that the analysis of the methodology of scientific research indicates the requirement for further development of methodological aspects on the organization and conduction of scientific research. The accelerating of development pace of the- ory and practice requires not only further improvement of traditional research methods, but also the development of innovative forms of scientific activity, the application of which would increase the effectiveness of scientific research. That is why the study and development of research methodology is a prerequisite for the effectiveness of science and its operational implementation in the practice of scientific knowledge. Key words: scientific research, scientific activity, scientific process, organization of research, methodology. 16 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 Постановка проблеми. Дослідження будь-якої сфери людської діяльності, в тому числі й науко‑ вої, підпорядковуються загальним закономірностям пізнавального процесу та реалізуються за допомогою методологічних регулятивів. У той же час науко‑ ве дослідження має свої, тільки йому притаманні ознаки, що обумовлюються специфікою взаємодії досліджуваного суб’єкта та об’єкта, особливостями використовуваних засобів і способів досягнення ймовірних результатів тощо. Зазначений аспект вимагає уважного вивчення проблем методології організації та проведення наукового дослідження з метою адекватної оцінки певних явищ і процесів, а саме: сутності та змісту методологічних знань, їх рівня; співвідношення методики, методу і технології пізнання у процесі дослідження; місця і ролі методо‑ логічних принципів у практиці наукової діяльності; розвитку методологічної культури дослідника й т. ін. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питан‑ ня методів, методики та методології проведення нау‑ кових досліджень вивчалося багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями. Так, наприклад І. Г. Ге‑ расимов вважає, що наукове дослідження є «особли‑ вим видом логічно систематизованого міркування, яке будується на принципах логічної послідовності та несуперечності його складових» [1, с. 82]. «Ло‑ гіка наукового дослідження забезпечує отримання такої множини фактів, узагальнення яких не лише мінімізує шанси виявлення логічної суперечності між ними, тим самим уможливлюючи здійснення теоретичних узагальнень, але й отримання у їх під‑ сумку нового знання, розширюючи, тим самим, коло відомого» указує Романенко О. Я. [2, с. 25]. Франк Волфс (Frank L. Y. Wolfs) метод науко‑ вих досліджень визначає як процес, за якого вчені у певному періоді часу прагнуть побудувати надій‑ ну теорію сутності певного об’єкта чи явища [3]. Романенко С. С. зазначає, що методика наукового дослідження — це система правил, прийомів, підхо‑ дів до визначення явищ і закономірностей природи, суспільства, мислення, це спосіб досягнення певних результатів у науковому пізнанні й практичній ді‑ яльності [4, с. 78]. Мак Гроу-Хіл (McGraw-Hill) ме‑ тодику наукових досліджень трактує як сукупність стратегічних або формалізованих правил і процедур, які використовуються при здійсненні наукових до‑ сліджень для досягнення успішного результату [5]. Андрійчуком В. Г. встановлено, що «Методологія наукового дослідження — це сукупність методів, принципів та прийомів, що використовуються до‑ слідником для пізнання предмета дослідження за їх певного співвідношення і субординації. Причому, методологію наукового дослідження можуть репре‑ зентувати ті методи, принципи та прийоми пізнан‑ ня, які вже створені наукою й набули практичного використання в пізнавальній діяльності різних сфер об’єктивної реальності» [6, с. 93]. Мазаракі А. А. та ін. тлумачать методологію на‑ укових досліджень як сукупність канонів, призна‑ чених управляти процесом одержання наукових знань, що грунтується на спостереженні, випробу‑ ванні, обґрунтуванні та розробці теорії [7, с. 42]. Конверський А. Є. та ін. зазначають, що «Результати наукових досліджень оцінюються тим вище, чим вищим є рівень науковості зроблених висновків та узагальнень, чим вони достовірніші та ефективніші. Крім того, ці результати мають створювати основу для нових наукових розробок» [8, с. 21]. Невирішені частини проблеми. На основі ана‑ лізу вищерозглянутих праць можна сказати, що питання сутності, методів та результатів наукових досліджень висвітлені досить глибоко та різнобічно. Але проведений нами критичний аналіз науково- літературних джерел свідчить про те, що наразі не‑ достатньо вивчено питання стосовно дослідження проблематики формування методологічних основ організації і проведення наукових досліджень. Отож зазначений аспект породжує потребу у проведенні більш ґрунтовних досліджень у даному напрямку. Метою статті є визначення та аналіз концепту‑ альних основ організації і проведення наукових досліджень. Теоретико-методологічною основою дослідження слугували наукові положення і праці вітчизняних, зарубіжних вчених щодо методики організації та проведення наукових досліджень. У ході висвіт‑ лення результатів дослідження було використано методику критичного аналізу даних, порівняльного аналізу, графічної інтерпретації, експертних оцінок, логічного узагальнення тощо. Виклад основного матеріалу дослідження. На‑ укові дослідження — це потужне джерело нових знань, які трансформуються в новітні технології та продукти наукоємного виробництва, прискорюють зростання продуктивності праці і темпів накопичен‑ ня суспільного прибутку, сприяють підвищенню конкурентоспроможності суспільного виробництва [9, с. 2]. Проведення наукових досліджень — це завдання, що вимагає широкого кругозору і глибинних знань з економіки, менеджменту, соціології та інших дис‑ циплін. Метою проведення наукових досліджень є визначення ключових категорій та принципів, а також формулювання теоретико-прикладних поло‑ жень, які пояснюють природні й соціальні феноме‑ ни. Логічне розуміння методології щодо організації 17 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 й проведення наукових досліджень є домінантою наукового пізнання та дає змогу усунути суб’єкти‑ візм при застосуванні неформальних методів, зба‑ лансувати застосування теоретичних і емпіричних методів, інтерпретувати отримані результати тощо. Наукове дослідження означає постійний рух упе‑ ред і назад між теорією та спостереженням. Залежно від кваліфікації та інтересів науковця наукове до‑ слідження може приймати одну з двох форм: індук‑ тивне чи дедуктивне. В індуктивному дослідженні метою науковця є побудова теоретичних концепцій і виявлення закономірностей, спираючись на дані спостереження. У дедуктивному дослідженні метою науковця є тестування концепцій і виявлених зако‑ номірностей, відомих із теорії, спираючись при цьо‑ му на нові емпіричні дані. Індуктивне та дедуктивне дослідження є двома половинами дослідницького циклу, що постійно повторюється між теорією та спостереженнями. Дослідник не може виконувати індуктивне чи дедуктивне дослідження, якщо він не обізнаний як з теоретичними, так і з емпіричними компонентами дослідження. Наукові дослідження можуть виконуватися у двох видах: теоретичному та емпіричному. Завдан‑ ням теоретичного дослідження є розвиток абстрак‑ тних концепцій стосовно природних чи соціаль‑ них подій чи явищ, а також встановлення зв’язків між цими концепціями, тобто, створення теорій. Завдання емпіричного — тестування теоретичних концепцій і зв’язків, щоб з’ясувати, наскільки добре вони відображають реалії навколишньої дійсності, відомі завдяки практиці, і подальше удосконалення на цій основі існуючих теорій. Із часом теорія стає все більш і більш точною (тобто все краще відпові‑ дає реаліям, які спостерігаються), і наука досягає зрілості [9, с. 4–5]. Виконання дослідницької роботи залежить від рівня володіння знаннями у сфері, в якій планується проведення дослідження, та теоретико-практичного уміння науковця правильно організувати, спланува‑ ти і виконати усі етапи дослідження. Кількість ета‑ пів наукового дослідження та їх зміст залежать від специфіки досліджуваного об’єкта, предмета та виду дослідження. «… слід раціонально будувати основну частину дослідження за принципом чергування ета‑ пів, коли кожна частина роботи (теоретична, мето‑ дична, практична, аналітична) супроводжується ви‑ вченням літератури. Послідовне чергування етапів особливо необхідне, коли складність дослідження потребує розділити його на кількість самостійних частин. Дотримання послідовності етапів сприяє формуванню у дослідника вміння планування й ор‑ ганізувати свою працю» [10, с. 26]. З-поміж наявної множини методів науковець не здійснює їх вибір випадковим чином, застосовуючи для реалізації власного дослідження ті з них, що можуть бути легітимовані теорією, яка необхідним чином постає в якості своєрідного концептуального фону пізнавальної діяльності науковця, визнача‑ ючи відповідну оптику погляду суб’єкта пізнання на проблему дослідження. Це разом з тим накладає деякі пізнавальні обмеження на процес дослідження та його результати, адже той чи інший метод доз‑ воляє вивчити предмет не в усій його повноті та ба‑ гатогранності, а виявляє лише ті його властивості, які можуть бути видимими через призму даного пізнавального інструменту. Водночас кількість різ‑ номанітних методів визначається і самою проблемою дослідження, а саме складністю предмета, на який вона вказує, а також горизонтом прогнозу, який має бути реалізованим в межах того чи іншого до‑ слідження [2, с. 29]. На основі аналітики та критичного аналізу нау‑ кових джерел [1; 3; 6–10], у яких висвітлено питан‑ ня методики наукових досліджень та планування дослідницької роботи, можемо виділити наступні етапи організації та проведення наукового дослі‑ дження (рис. 1): – перший етап — підготовчий. Його метою є встанов‑ лення проблеми дослідження. Основним завдан‑ ням дослідника на даному етапі є визначення сутності досліджуваного питання (проблеми), вирішення якого сприятиме вивченню теоре‑ тичної складової проблематики дослідження та вдосконалення його практичної частини. При цьому паралельно встановленню проблематики досліджуваного питання формується концепція дослідження. Концепція дослідження є цілісною, логічно пов’язаною системою поглядів, об’єднаних спільною ідеєю та спрямованих на досягнення цілей дослідження. Слід зазначити, що при формуванні концепції дослідження у практиці проведення наукових до‑ сліджень можна використовувати методи дивер‑ генції, конвергенції та трансформації. Дивергенція використовується як метод розширення меж у піз‑ навальному процесі, спрямований на всеосяжний пошук ідей, підходів, напрямків, методів, що за‑ безпечує досягнення цілей дослідження. До методів дивергенції відносяться: узагальнення наукової інформації; візуалізації та обговорення проблеми; аналіз формулювань і формування понятійного апа‑ рату; накопичення інформації та інвентаризація й аналіз різних сторін проблеми; аналітика підхо‑ дів до вирішення проблеми. Конвергенція має на меті звуження меж дослідження. Звуження меж 18 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 дослідження може ґрунтуватися на статистичних дослідженнях, розрахунках, наукових обґрунту‑ ваннях, проектуванні тощо. Метод трансформації має на увазі зміну уявлення про проблему до такого вигляду, який є найбільш прийнятним для дослі‑ дження. Методами трансформації є: аналітичний підбір науково-практичної інформації проблема‑ тики; уточнення структури проблеми; ранжування наукових поглядів; вибір критеріїв або окремих елементів проблеми; підбір інформаційних джерел дослідження тощо. Також на концепцію дослідження впливає науко‑ ва парадигма, яка на період проведення дослідження превалює у сфері науки. Наукова парадигма є сукуп‑ ністю теоретичних і методологічних положень, ухва‑ лених на певному етапі розвитку науки в наукових колах і таких, що використовуються в якості зразка чи моделі наукових досліджень, інтерпретації, оцін‑ ки і систематизації наукових даних для осмислення гіпотез і вирішення завдань у процесі наукового пі‑ знання. Саме наукова парадигма визначає напрямок дослідження до того часу, поки накопичені знання не будуть суперечити загальноприйнятим і не буде сформовано нових знань, які б давали пояснення протиріччям, що виникли у процесі розвитку науки. У ході визначення проблеми у дослідника фор‑ мується загальне бачення картини дослідження. У більшості випадків саме на даному етапі вдається сформувати робочу гіпотезу, яка в процесі дослі‑ дження повинна бути доведена або спростована. Ок‑ рім того, на даному етапі дослідник виділяє об’єкт як основний елемент дослідження і предмет — вла‑ стивості або характеристики предмета дослідження, що підлягають вивченню. Отже, на першому — підготовчому етапі — до‑ слідницька діяльність спрямована на отримання те‑ оретичних знань та розробку практичних положень щодо вивчення мети та визначення проблематики питання. У якості мети дослідження повинні висту‑ пати достовірне вивчення предмета дослідження та отримання практично важливих результатів, а осно‑ вою визначення проблематики питання є окреслення сфери та меж дослідницької роботи; – другий етап — розробка програми дослідження. Основна частина програми дослідження повин‑ на містити план дослідження і виклад основних способів збору й аналізу емпіричної інформації. При складанні плану дослідження слід чітко до‑ тримуватися обраної теми і не виходити за її межі. Програма дослідження повинна містити викладені в логічній послідовності розділи, які відобража‑ ють усі напрямки дослідження. У даному розділі зазначаються методи дослідження, показується зв’язок даних методів із цілями, завданнями та Рис. 1. Схема організації та проведення наукового дослідження Джерело: складено на основі проведеного дослідження О р га н із ац ія п р оц ес у н ау к ов ог о д ос л ід ж ен н я 1 етап – підготовчий 2 етап – розробка програми дослідження 3 етап – дослідницький 4 етап – підготовка рукопису 5 етап – завершальний Визначення проблеми дослідження Побудова плану дослідження Виклад основних способів збору й аналізу інформації Реалізація запланованої програми дослідження Оформлення матеріалу дослідження та його фіксація Практичне впровадження результатів дослідження Авторський супровід новацій та розробок 19 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 гіпотезами. При виборі методу дослідження по‑ трібно зважати на можливості досягнення мети, зокрема на економічність та безпечність дослід‑ ницьких дій; враховувати морально-етичні та правові аспекти норм поведінки тощо; – третім етапом наукового дослідження є реалі‑ зація запланованої програми дослідження. Цей етап, по-суті, є дослідницьким. Він складається не тільки із систематичного вивчення літератури за темою дослідження, статистичних відомостей та архівних матеріалів, а й передбачає виконання теоретичних та емпіричних досліджень, обробки даних, узагальнення та аналізу результатів, пояс‑ нення нових отриманих фактів, аргументування та формулювання положень, висновків, практичних рекомендацій і пропозицій; – четвертий етап включає в себе безпосереднє оформ‑ лення матеріалу дослідження — рукопису, шля‑ хом фіксації його на папері або в електронній фор‑ мі. При оформленні рукопису слід чітко визначити внутрішню структури роботи та дотримуватися її, при цьому певного уточнення можуть потребувати тема дослідження, назви розділів та підрозділів. Також чіткого структурування та оформлення потребують такі елементи рукопису, як список літератури й інтернет-джерел, графічних мате‑ ріалів, додатків. Слід зазначити, що єдиного стандарту щодо ком‑ понування дослідницької праці не існує, і кожен автор обирає власний внутрішньо-логічний зв’язок між частинами рукопису таким чином, щоб повністю розкрити проблематику дослідження. Однак, слід зазначити, що наразі існує усталена й найбільш по‑ ширена структура розташування елементів рукопису в такій послідовності: титульний аркуш, зміст, вступ, розділи основної частини, висновки; список вико‑ ристаних джерел, додатки, допоміжні вказівники. Оформлення конкретних елементів роботи (змі‑ сту [11–12], бібліографії [13], індексу УДК [14], JEL Classification [15] та ISBN [16]) має відповідати державним та міжнародним стандартам. Загалом вимоги до оформлення результатів науково-дослідних робіт в Україні містить ДСТУ 3008:2015 «Інформація та документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення» [17]; – п’ятий, завершальний етап наукового дослі‑ дження — практичне впровадження результатів проведеного дослідження у роботу підприємств (організацій, установ) та авторський супровід пропонованих новацій та розробок у процесі їх введення та реалізації. Висновки. Отже, говорячи про методологічні основи організації та проведення наукових дослі‑ джень, слід зазначити, що всі рівні методичного забезпечення дослідження пов’язані між собою. Процес отримання нового знання не може забезпечу‑ ватися одним, навіть найважливішим, як здавалося б, методом, або будуватися на єдиному вченні. Не слід також розуміти під методологічними засадами певну множину окремих методів. Навпаки, вони є складним інтегруючим утворенням горизонтальних та вертикальних зв’язків, детермінованих сферою діяльності, її змістом, спрямованістю тощо. Резуль‑ тат наукового дослідження багато в чому залежить від уміння науковця (дослідника) розумно та ці‑ леспрямовано використовувати в своїй діяльності різні методи і методологічні стратегії, враховувати відносність і умовність їх розмежування. Аналіз методології наукового дослідження вказує на необхідність подальшої розробки методологічних проблем стосовно організації та проведення нау‑ кових досліджень. Прискорення темпів розвитку теорії і практики вимагає не тільки подальшого вдосконалення традиційних методів наукового до‑ слідження, а й розробки інноваційних форм нау‑ кової діяльності, застосування яких дало б змогу підвищити ефективність наукового дослідження. Саме тому вивчення та розробка проблематики щодо методології організації та проведення досліджень є неодмінною умовою ефективності науки та її опера‑ тивного втілення в практику наукового пізнання. Література 1. Герасимов И. Г. Структура научного исследования (философский анализ познавательной деятельности в на‑ уке). М.: Мысль, 1985. 215 с. 2. Романенко О.Я Епістемологічний потенціал основних засобів наукового соціального прогнозування // Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2014. № 42. С. 25–40. 3. Frank L. Y. Wolfs Scientific method. Department of Physics and Astronomy, University of Rochester, 2020. N4. 14627, USA. URL: http://teacher.pas.rochester.edu/phylabs/appendixe/appendixe.html 4. Романенко С. С. Методологія і методи наукового дослідження. К.: ІЕЕСУ, 2003. 257 с. 20 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 5. McGraw-Hill. What is the definition of scientific method? // Encyclopedia of Science and Technology, 2021. URL: https://www.answers.com/Q/What_is_the_definition_of_scientific_method 6. Андрійчук В. Г. Сутнісний аспект методології наукових досліджень // Економіка АПК, 2016. № 7. С. 87–93. 7. Мазаракі А. А. Економічні дослідження (методологія, інструментарій, апробація). К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2011. 296 с. 8. Конверський А. Є. Основи методології та організації наукових досліджень. К.: Центр учбової літератури, 2010. 352 с. 9. Бхаттачерджи А., Ситник Н. І. Дослідження в соціальних науках: теорія і практика. США: «Університет Пів‑ денної Флоріди», Київ: «КПІ», 2020. 160 с. 10. Тулайдан В. Основи наукових досліджень. Ужгород: ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2017. 282 с. 11. ДСТУ 8344:2015 Інформація та документація. Видання. Основні елементи. Терміни та визначення понять. URL: http://shop.uas.org.ua/ua/ informacija-ta-dokumentacija-bibliografichne-posilannja-zagal-ni-polozhennja-ta- pravila-skladannja.html 12. ДСТУ 5034:2008 Інформація і документація. Науково-інформаційна діяльність. Терміни та визначення по‑ нять. URL: http://kyiv-heritage.com/sites/default/files.pdf 13. ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис скорочення слів і словосполучень укра‑ їнською мовою. Загальні вимоги та правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). URL: http://lib.zsmu.edu.ua/ upload/intext/dstu_3582_2013.pdf 14. ДСТУ 2395–2000 (ISO 5963:1985) Інформація та документація. Обстеження документа, встановлення його предмета та відбір термінів індексування. Загальна методика. URL: http://ksv.do.am/GOST/DSTY_ALL/ DSTU1/ dstu_2395–2000.pdf 15. JEL Classification System. American Economic Association. 2021. URL: https://www.aeaweb.org/econlit/ jelCodes.php 16. ДСТУ 3017:2015 Інформація та документація. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять. URL: http://ksv.do.am/GOST/dstu_30 17–2015.pdf 17. ДСТУ 3008:2015 Інформація та документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлен‑ ня. URL: http://www.knmu.kharkov.ua/attachments/3659_3008-2015.PDF References 1. Gerasimov I. G. Struktura nauchnogo issledovaniya (filosofskij analiz poznavatel’noj deyatel’nosti v nauke). M.: Mysl’, 1985. 215 s. 2. Romanenko O. Ya Epistemolohichnyi potentsial osnovnykh zasobiv naukovoho sotsialnoho prohnozuvannia // Visnyk KhNPU imeni H. S. Skovorody, 2014. № 42. S. 25–40. 3. Frank L. Y. Wolfs. Scientific method. Department of Physics and Astronomy, University of Rochester, 2020. N4. 14627, USA. URL: http://teacher.pas.rochester.edu/phylabs/appendixe/appendixe.html 4. Romanenko S. S. Metodolohiia i metody naukovoho doslidzhennia. K.: IEESU, 2003. 257 s. 5. McGraw-Hill. What is the definition of scientific method? Encyclopedia of Science and Technology, 2021. URL: https://www.answers.com/Q/What_is_the_definition_of_scientific_method 6. Andriichuk V. H. Sutnisnyi aspekt metodolohii naukovykh doslidzhen. Ekonomika APK, 2016. № 7. S. 87–93. 7. Mazaraki A. A. Ekonomichni doslidzhennia (metodolohiia, instrumentarii, aprobatsiia). K.: Kyiv. nats. torh.-ekon. un-t, 2011. 296 s. 8. Konverskyi A. Ye. Osnovy metodolohii ta orhanizatsii naukovykh doslidzhen. K.: Tsentr uchbovoi literatury, 2010. 352 s. 9. Bkhattacherdzhy A., Sytnyk N. I. Doslidzhennia v sotsialnykh naukakh: teoriia i praktyka. SShA: «Universytet Pivdennoi Floridy», Kyiv: «KPI», 2020. 160 s. 10. Tulaidan V. Osnovy naukovykh doslidzhen. Uzhhorod: DVNZ «Uzhhorodskyi natsionalnyi universytet», 2017. 282 s. 11. DSTU 8344:2015 Informatsiia ta dokumentatsiia. Vydannia. Osnovni elementy. Terminy ta vyznachennia poniat. URL: http://shop.uas.org.ua/ua/ informacija-ta-dokumentacija-bibliografichne-posilannja-zagal-ni-polozhennja-ta- pravila-skladannja.html 12. DSTU 5034:2008 Informatsiia i dokumentatsiia. Naukovo-informatsiina diialnist. Terminy ta vyznachennia pon‑ iat. URL: http://kyiv-heritage.com/sites/default/files.pdf 21 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 13. DSTU 3582:2013 Informatsiia ta dokumentatsiia. Bibliohrafichnyi opys skorochennia sliv i slovospoluchen ukrainskoiu movoiu. Zahalni vymohy ta pravyla (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). URL: http://lib.zsmu.edu.ua/ upload/intext/dstu_3582_2013.pdf 14. DSTU 2395–2000 (ISO 5963:1985) Informatsiia ta dokumentatsiia. Obstezhennia dokumenta, vstanovlennia yoho predmeta ta vidbir terminiv indeksuvannia. Zahalna metodyka. URL: http://ksv.do.am/GOST/DSTY_ALL/DSTU1/ dstu_2395-2000.pdf 15. JEL Classification System. American Economic Association, 2021. URL: https://www.aeaweb.org/econlit/jel‑ Codes.php 16. DSTU 3017:2015 Informatsiia ta dokumentatsiia. Vydannia. Osnovni vydy. Terminy ta vyznachennia poniat. URL: http://ksv.do.am/GOST/dstu_30 17-2015.pdf 17. DSTU 3008:2015 Informatsiia ta dokumentatsiia. Zvity u sferi nauky i tekhniky. Struktura ta pravyla oformlen‑ nia. URL: http://www.knmu.kharkov.ua/attachments/3659_3008-2015.PDF 22 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 УДК 005.935:[338.24/.27:005.332.4]](045) Литвиненко Катерина Олександрівна кандидат економічних наук, доцент Одеський національний університет імені І. І. Мечникова Литвиненко Екатерина Александровна кандидат экономических наук, доцент Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова Lytvynenko Kateryna PhD in Economics Odessa I. I. Mechnikov National University Доценко Вікторія Петрівна магістрант економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Доценко Виктория Петровна магистрант экономико-правового факультета Одесского национального университета имени И. И. Мечникова Dotsenko Viktoriia Master’s Student of the Faculty of Economics and Law Odessa I. I. Mechnikov National University DOI: 10.25313/2520-2294-2021-2-6898 РОЛЬ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛІНГУ В УПРАВЛІННІ ПОТЕНЦІАЛОМ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА РОЛЬ ВНЕДРЕНИЯ СИСТЕМЫ КОНТРОЛЛИНГА В УПРАВЛЕНИИ ПОТЕНЦИАЛОМ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ THE ROLE OF THE IMPLEMENTATION OF THE CONTROLLING SYSTEM IN THE MANAGEMENT OF THE POTENTIAL OF THE COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE Анотація. У статті проаналізовано роль впровадження контролінгу в управлінні потенціалом конкурентоспроможності підприємства на внутрішньому та зовнішньому ринках. Сформульовано основні визначення терміну «контролінг». Визна- чено основні етапи процесу контролінгу та його методичне забезпечення. Контролінг дозволяє підприємству адаптуватись до постійної зміни середовища та успішно виживати в умовах конкуренції. Сутність контролінгу та його місце в системі управління підприємством можна розглядати з позицій чотирьох підходів: функціонального, ситуаційного, процесного та системного. При цьому виділяють два типи контролінгу, а саме оперативний та стратегічний, які формують цілісну си- стему контролінгу, що дозволяє підприємству досягнути поставлених кінцевих цілей та результатів. Основне призначення стратегічного контролінгу як інструмента управління полягає у формуванні необхідного інформаційного забезпечення та аналітичної бази для формування сукупності індикаторів (показників), які свідчитимуть як про потребу трансформаційних перетворень, так і про їх ефективність у довгостроковій перспективі. За допомогою, власне, інструментів оперативного 23 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 контролінгу формується механізм, який дозволяє своєчасно встановлювати відхилення від наміченого курсу і коригувати напрями розвитку. Складові процесу контролінгу можуть змінюватися залежно від специфіки діяльності та цілей підпри- ємства. Розвиток інтеграційних та глобалізаційних процесів стимулює розвиток трансформації підприємства на певних етапах його життєвого циклу. Для правильної ідентифікації точки трансформації, тобто визначення сукупності контрольних параметрів, які свідчать про необхідність здійснення трансформації, необхідно залучати інструментарій стратегічного контролінгу, який призначений для підвищення конкурентоспроможності підприємства у загальному бізнес-середовищі. З урахуванням зазначених тенденцій розвитку стратегічні і тактичні трансформації як інструмент забезпечення конкурен- тоспроможності та сталого розвитку в динамічному зовнішньому середовищі є необхідною умовою розвитку підприємств. Ключові слова: контролінг, управління, менеджмент, конкурентоспроможність, економіка. Аннотация. В статье проанализировано роль внедрения контроллинга в управлении потенциалом конкурентоспо- собности предприятия на внутреннем и внешнем рынках. Сформулировано основные определения термина «контрол- линг». Определено основные этапы контроллинга и его методическое обеспечение. Контроллинг позволяет предприятию адаптироваться к постоянному изменению внешней среды и успешно выживать в условиях конкуренции. Сущность контроллинга и его место в системе управления предприятием можно рассматривать с позиций четырех подходов: функционального, ситуационного, процессного и системного. При этом выделяют два типа контроллинга, а именно — оперативный и стратегический, которые формируют целостную систему контролдинга, которая позволяет предприятию достигнуть поставленных целей и результатов. Основное предназначение стратегического контроллинга как инстру- мента управления заключается в формировании необходимого информационного обеспечения и аналитической базы для формировании совокупности индикаторов (показателей), которые будут свидетельствовать как о потребности трансформационных преобразований, так и про их эффективность в долгосрочной перспективе. С помощью, собствен- но, инструментов оперативного контроллинга формируется механизм, который позволяет своевременно устанавливать отклонения от намеченного пути и корректировать направления развития. Составляющие процесса контроллинга могуть изменяться в зависимости от специфики деятельности и целей редприятия. Развитие интеграционных и глобализаци- онных процессов стимулирует развитие трансформации предприятия на определенных этапах його жизненнго цикла. Для правильной идентификации точки трансформации, то есть определения совокупности контрольных параметров, которые свидетельствуют про необходимость осуществления трансформации, необходимо применять инструментарий стратегического контроллинга, который предназначенный для повышения конкурентоспособности предприятия в общей бизнес-среде. С учетом указанных тенденций развития стратегические и тактические трансформации как инструмент обеспечения конкурентоспособности и постоянного развития в динамической внешней среде являются необходимым условием развития предприятия. Ключевые слова: контроллинг, управление, менеджмент, конкурентоспособность, экономика. Summary. The article analyzes the role of introducing controlling in the management of the competitiveness potential of an enterprise in the internal and external markets. The main definitions of the term «controlling» are formulated. The main stages of controlling and its methodological support are determined. Controlling allows an enterprise to adapt to a constantly changing external environment and successfully survive in a competitive environment. The essence of controlling and its place in the enterprise management system can be considered from four approaches: functional, situational, process and systemic. At the same time, two types of controlling are distinguished, namely, operational and strategic, which form an integral controlling system that allows an enterprise to achieve its goals and results. The main purpose of strategic controlling as a management tool is to form the necessary information support and analytical base for the formation of a set of indicators (indicators) which will attest to the need for transformational changes, and about their effectiveness in the long term. With the help of the tools of operational controlling, a mechanism is formed that makes it possible to timely establish deviations from the planned path and correct the direction of development. The components of the controlling process can vary depending on the specifics of the activity and the goals of the company. The development of integration and globalization processes stimulates the development of enterprise transformation at certain stages of its life cycle. To correctly identify the transformation point, that is, to determine the set of control parameters that indicate the need for transformation, it is necessary to use the strategic controlling toolkit, which is designed to increase the competitiveness of the enterprise in the general business environment. Taking into account these development trends, strategic and tactical transformations as a tool for ensuring competitiveness and constant develop- ment in a dynamic external environment are a prerequisite for the development of a company. Key words: controlling, administration, management, competitiveness, economics. 24 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 Постановка проблеми. В сучасних умовах тран‑ сформації бізнес-середовища з врахуванням розгортання процесів інтеграції та глобалізації ефективним інструментарієм підвищення конку‑ рентоспроможності підприємства виділяють синтез елементів контролінгу. Основним завданням бізнесу нині є забезпечення конкурентоспроможності не лише на внутрішньому, й на зовнішньому ринках. Для цього українські підприємства потребують швидких технологічних змін, упровадження інно‑ вацій і створення гнучких організаційних моделей управління ними. Ефективне здійснення цих про‑ цесів вимагає ресурсного, управлінського та інфор‑ маційного забезпечення. Характер цих перетворень повинен бути стрімким, тобто необхідно говорити про здійснення трансформаційних змін у діяльності підприємств. Актуальність даного дослідження зумовлена як позитивними, так і негативними тенденціями у формуванні трансформаційних можливостей ві‑ тчизняних компаній. Серед позитивних аспектів — підтримка екологічних стандартів виробництва про‑ дукції, зміна тривалості життєвого циклу продукції і технологій, зростання ролі інформаційно-інтелек‑ туальних ресурсів тощо. Серед несприятливих ас‑ пектів — поглиблення глобалізації, посилення кон‑ куренції на світовому ринку, обмеженість ресурсів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням функції контролінгу, а також його ролі у підвищенні конкурентоспроможно‑ сті компанії присвячено праці таких вчених, як Г. О. Швиданенко [1], О. Б. Бутнік-Сіверський [1], І. А. Павленко [1], Р. Ф. Бруханський [2], Н.Є Ско‑ робогатова [3], Р. Манн [4], Е. Майер [4], Е. А. Анань‑ кина [5], С. В. Данілочкін [5], Н. Г. Данілочкіна [5], Х. Й. Фольмут [6], А. Дайле [7], М. С. Пушкар [8], Р. М. Пушкар [8], Л. А. Сухарьова [10], С.Н Петренко [10], І. А. Маркіна [11]. Проте, не вистачає комплек‑ сного погляду та характеристики системи контро‑ лінгу на підприємстві та потребує більш детального визначення взаємозв’язок контрольних функцій організації та показників конкурентоспроможності. Формулювання цілей статті (постановка завдан- ня). Основними завданням даного дослідження є аналіз останніх наукових праць та досліджень з теми контролінгу, розгляд та систематизація основних підходів до визначення терміну «контролінг» та на‑ ліз особливостей впровадження системи контролінгу та формулювання основної методології здійснення процесу контролінгу. Виклад основного матеріалу. Економічні кризи, зростання конкуренції та мінлива ринкова кон’юнк‑ тура змушують компанії оперативно здійснювати трансформацію маркетингових, логістичних, ви‑ робничих, збутових та управлінських процесів. З урахуванням зазначених тенденцій стратегічні і тактичні трансформації як інструмент забезпечен‑ ня конкурентоспроможності та сталого розвитку в динамічному зовнішньому середовищі є необхід‑ ною умовою розвитку підприємств. Потреба у трансформації компанії з метою під‑ несення її конкурентоспроможності має особливу актуальність як для лідерів ринку, так і для ком‑ паній-новачків. Компанії-лідери, що мають ве‑ ликі ринкові частки, як правило, демонструють консервативний характер в управлінні своєю бізнес- моделлю, що є основною загрозою зниження конку‑ рентоспроможності порівно із більш динамічними, гнучкими та креативними у питаннях стратегічного управління закордонними підприємствами. Дослідження особливостей трансформаційних перетворень на рівні підприємства є відносно новим напрямом і досить часто пов’язується у літерату‑ рі із проблемами реструктуризації підприємства. Проте поняття трансформації та реструктуризації підприємства не є тотожними чи синонімічними. Трансформація є об’єктивним процесом, тобто не залежить від бажання керівництва підприємства, а відбувається під впливом зовнішніх або внутріш‑ ніх об’єктивних чинників. Наприклад, трансфор‑ мація підприємства може відбуватися під впливом зростання ролі інтелектуальних ресурсів у бізнес- процесах, поширенні інтернет-технологій у проце‑ сах збуту, змін у ланцюгу створення цінності тощо. Процес реструктуризації має суб’єктивний характер і вимагає прийняття конкретних управлінських рішень для його здійснення. Розглядаючи трансформацію у контексті кон‑ цепцій розвитку підприємства, необхідно сказа‑ ти, що вона характеризує новий «проактивний» тип розвитку, для якого характерним є здійснення випереджальних дій для забезпечення конкурен‑ тоспроможності підприємства у довгостроковій перспективі. Своєчасна трансформація діяльності бізнесу в умовах посилення динамічності бізнес- середовища, а також зростання конкуренції і роз‑ гортання процесів інтеграції та глобалізації світової економіки, має вирішальне значення як для поточ‑ ної діяльності підприємства, так і для перспектив його розвитку. За одним із визначень процес трансформації підприємства — це комплекс швидких і карди‑ нальних перетворень його діяльності, що реалізу‑ ються на підприємстві за рахунок накопиченого бізнес-потенціалу відповідно до поставлених стра‑ тегічних пріоритетів і змісту перетворень з метою 25 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 забезпечення конкурентоспроможності. Еволюція основних етапів розвитку трансформації підприєм‑ ства виглядає наступним чином: 1. Трансформація на основі підвищення про‑ дуктивності використання матеріально-технічних ресурсів; 2. Трансформація на основі реінжинірингу бізнес- процесів і впровадження процесного управління; 3. Трансформація на основі використання не‑ матеріальних (інтелектуальних) ресурсів у бізнесі; 4. Трансформація на основі появи нових органі‑ заційних моделей інноваційного розвитку. Для правильної ідентифікації точки трансфор‑ мації, тобто визначення сукупності контрольних параметрів, які свідчать про необхідність здійс‑ нення трансформації, необхідно залучати інстру‑ ментарій стратегічного контролінгу. Стратегічний контролінг являє собою, з одного боку, діяльність співробітників (контролерів), що передбачає збиран‑ ня, аналіз і систематизацію інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень на всіх ієрар‑ хічних рівнях системи управління. З іншого боку, стратегічний контролінг — це сукупність методик перетворення інформації в банк систематизованих техніко-економічних даних для підтримки страте‑ гічного планування. Отже, основне призначення стратегічного контролінгу як інструмента управ‑ ління полягає у формуванні необхідного інформа‑ ційного забезпечення та аналітичної бази для фор‑ мування сукупності індикаторів (показників), які свідчитимуть як про потребу трансформаційних перетворень, так і про їх ефективність у довгостро‑ ковій перспективі [1, с. 89–90]. Контролінг, на відміну від функціональних дис‑ циплін, є синтетичною дисципліною, яка базуєть‑ ся на принципах: планування (визначення певних стандартів діяльності підприємства); обліку (визна‑ чення фактичного стану об’єктів спостереження); аналізу (встановлення відповідності фактичного стану об’єкта визначеним стандартам); прийнят‑ тя рішень. Контролінг можна розглядати як одну з концепцій конструктивного управління [2, с. 15]. Неоднозначність трактування сутності контро‑ лінгу робить доцільним узагальнити ці позиції та сформулювати основні визначення терміна «кон‑ тролінг», які подано у табл. 1. Таблиця 1 Основні визначення терміна «контролінг» Зміст тлумачення Джерело визначення Контролінг — система управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства, тобто в економічному відношенні, умовно кажучи, це система управління прибутком підприємства Контроллінг для початківців / Р. Манн, Е. Майер. — М.: Фінанси і статистика, 1995 [4, с. 8] Контролінг — це функціонально відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві, який пов’язаний з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функ‑ ції в менеджменті для прийняття оперативних і страте‑ гічних управлінських рішень Контролінг як інструмент управління підприємством / Є. А. Ананькіна, С. В. Данілочкін, Н. Г. Данилочкина и др.; Під ред. Н. Г. Данілочкіной. — М.: Аудит, ЮНІТІ, 2001 [5, с. 6] Контролінг — цілісна концепція економічного управ‑ ління підприємством, яка направлена на виявлення усіх можливостей і ризиків, пов’язаних з отриманням при‑ бутку в умовах ринку Фольмут Х. Й. Інструменти контролінгу від А до Я: Пер. з нім. / Під ред. та з передм. М. Л. Лукашевича та Є. Н. Тіхонєнковой. — М.: Фінанси та статистика, 2001. [6, с. 5] Контролінг — процес оволодіння підприємством еконо‑ мічною ситуацією на ринку Дайле А. Практика контролінгу: Пер. з нім./ Під ред. та з передм. М. Л. Лукашевича та Є. Н. Тіхонєнковой. М.: Фінанси та статистика, 2001. [7, с. 11] Контролінг — концептція ефективного управління еко‑ номічним об’єктом з метою забезпечення його сталого і тривалого існування в постійно змінюваному середовищі М. С. Пушкар, Р. М. Пушкар. Контролінг- інформацій‑ на підсистема стратегічного менеджменту: монографія. Тернопіль: Карт-бланш. 2004. [8, с. 12] Контролінг — система спостереження та вивчення пове‑ дінки економічного механізму конкретного підприєм‑ ства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою Пушкар М. С. Контролінг: Монографія. Тернопіль: Ника, 1997. [9, с. 61] Контролінг — синтез елементів обліку, аналізу, контр‑ олю, планування, реалізація яких забезпечує розробку альтернативних підходів при здійсненні оперативного та стратегічного управління процесом досягнення кінце‑ вих цілей та результатів діяльності підприємства Сухарьова Л.А., Петренко С. Н. Контролінг — основа управління бізнесом. К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. [10, с. 15] Джерело: складено автором на основі [4; 5; 6; 7;8; 9; 10] 26 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 Найбільш ґрунтовним тлумачення контролін‑ гу як комплексної міжфункціональної концепції управління, метою якої є координація систем пла‑ нування, контролю та інформаційного забезпечен‑ ня задля збільшення вартості компанії. Виходя‑ чи з такої точки зору, основний інтерес власника компанії — це збільшення її вартості, а витрати, прибуток, фінансово-економічні показники — лише інструменти для вирішення даного завдання [3, с. 5]. Метою контролінгу є діагностування фактичного техніко-економічного і фінансового стану, порів‑ няння його з прогнозованим, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економіки підприємств у відповідності до основної мети та попередження не‑ гативного впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансовий результат і положення на ринку [2, с. 16]. Існує також точка зору, згідно якої метою кон‑ тролінгу є забезпеченя прибутковості та ліквідно‑ сті підприємства шляхом виявлення причинно- наслідкових зв’язків при співставленні доходу від реалізації та витрат, а також в розробці заходів по регулюванні відхилень, що виникають [11, с. 17]. Іншими словами, контролінг є системою спо‑ стереження та вивчення поведінки економічного механізму конкретної фірми та розробки шляхів для досягнення мети, яку вона ставить перед собою. Основними завданнями контролінгу є: 1. Оптимізація інформаційних потоків підпри‑ ємства; 2. Ліквідація виявлених прорахунків діяльності підприємства; 3. Орієнтація на отримання максимально мож‑ ливого результату. Предметом контролінгу є мікроекономічні проце‑ си і явища на підприємстві, які характеризуються певними показниками — індикаторами в їх динаміці та макроекономічні процеси в країні, які безпосеред‑ ньо впливають на економіку підприємства. Тобто, для розуміння предмету контролінгу досить важли‑ вим є отримання інформації не лише про внутріш‑ нє, але й про зовнішнє середовище підприємства. Контролінг дозволяє підприємству адаптуватись до постійної зміни середовища та успішно виживати в умовах конкуренції. Контролінг як окрема наука має свої методи до‑ слідження: загальнометодологічні — характерні для будь-якої науки: спостереження, порівняння, аналіз, синтез, систематизація, історія розвитку, виявлення закономірностей, прогнозування тощо; загальнонаукові — методи досліджень окремих систем: планування, обліку, аналізу, управління, статистики, кібернетики, інформатики; специфіч‑ ні — моделювання процесів і явищ, яке визначає конкретні завдання системи. Об’єктами контролін‑ гу виступають: ресурси підприємства (матеріаль‑ ні, інформаційні, персонал, засоби підприємства); господарські процеси (інвестиційна діяльність, по‑ стачання, виробництво, збут, науково-дослідні та експериментальні роботи); фінансова діяльність підприємства; показники ефективності роботи під‑ приємства. По кожній з груп об’єктів контролінгу формуються конкретні об’єкти з визначенням сис‑ теми показників, по яких планується, обліковуєть‑ ся, аналізується та контролюється певний аспект функціонування фірми [2, с. 16–17]. У межах контролінгу формуються не тільки фі‑ нансові показники, але й показники фактичної та прогнозної оцінки економічних результатів діяль‑ ності підприємства в цілому та всіх його структур. На основі такої інформації можуть прийматися управлінські рішення стосовно найширшого кола проблем та напрямків: ціноутворення, нарощування чи скорочення виробничих потужностей, удоско‑ налення процесів управління витратами, контроль виконання планів тощо. Завдання та відповідаль‑ ність контролера сформульовані у місії контроле‑ ра, розробленої Міжнародною групою контролінгу (International Group of Controlling) у 2002 р., відпо‑ відно до якої контроллери: 1. Організують та супроводжують процес поста‑ новки цілей, планування та управління, несучи тим самим сумісну відповідальність за досягнення цілей; 2. Забезпечують прозорість результатів, фінансів, процесів та стратегій, сприяючи досягненню більш високої ефективності; 3. Координують підцілі та підплани у межах єди‑ ного цілого та організовують систему внутрішньо фірмової звітності; 4. Будують процес постановки цілей, планування та управління для орієнтації співробітників, прий‑ маючих рішення, на цілі компанії; 5. Забезпечують збір необхідних даних та інфор‑ мації; 6. Створюють та обслуговують контролінгові системи [3, с. 6]. Причини появи контролінгу на сучасних під‑ приємствах: 1. Нестабільність як зовнішніх (інтернаціоналіза‑ ція економіки, загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках тощо), так і внутрішніх (обсяги ви‑ робництва, заборгованість по заробітній платі, пошук надійних партнерів і т. д.) факторів висувають додат‑ кові вимоги до системи управління підприємством; 2. Необхідність пошуку новітніх більш ефектив‑ них систем управління, які покликані забезпечувати гнучкість і надійність функціонування фірми; 27 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 3. Суттєві зміни в організації і методології систе‑ ми інформаційного забезпечення адміністративного апарату підприємства; 4. Відсутність коментарів різноманітних варіан‑ тів управлінських рішень [2, с. 13]. На думку професора Пушкаря С. М., найбільш підготовленими є підприємства з чисельністю пра‑ цюючих понад 1000 чоловік (у них доцільно ство‑ рювати спеціалізовані служби контролінгу). Дру‑ гу групу господарюючих суб’єктів, де є умови для впровадження контролінгу, формують різного роду об’єднання (спілки, концерни, корпорації). Оскіль‑ ки мета окремих підприємств може не співпадати із загальною метою об’єднання, контролінг спри‑ яє консолідації сил для досягнення спільної мети. Щодо третьої групи підприємств (з чисельністю пра‑ цюючих 200–1000 чол.), то в найближчий час у них немає перспектив для впровадження контролінгу, оскільки відсутні передумови для цього (обчислю‑ вальна техніка, фаховий рівень бухгалтерів). На малих підприємствах доцільно використовувати традиційні форми контролю [2, c. 15]. Методичне забезпечення контролінгу — це су‑ купність прийомів і методів дослідження, які ним використовуються у відповідності із специфікою функціонування. Методика розкриває структуру елементів контролінгу і встановлює їх логічний взаємозв’язок. Перелік конкретних інструментів контролінгу в основному сформувався на Заході. Основна мета функціонування оперативного контролінгу на підприємстві полягає в система‑ тичному зборі необхідної для аналізу інформації, її обробці та підготовці для потреб керівництва. Досягнення цієї мети можливе лише за умови формування основного інструментарію оператив‑ ного контролінгу: бюджетування, АВС-аналізу, аналізу обсягу замовлень, оптимізації обсягів за‑ мовлень, аналізу величин у точці беззбитковості, розрахунку сум покриття, аналізу виникаючих на підприємстві «вузьких місць», розрахунку ін‑ вестицій, розрахунку виробничого результату на короткотерміновий період, оптимізації розмірів партій продукції, аналізу знижок, аналізу тери‑ торій збуту продукції, функціонально-вартісного аналізу, XYZ-аналізу тощо. Концептуальна сутність будь-якої системи кон‑ тролінгу полягає в її орієнтації на конкретні цілі, перспективи майбутньої діяльності та виявлення «вузьких місць» функціонування підприємства. За допомогою, власне, інструментів оперативного контролінгу формується механізм, який дозволяє своєчасно встановлювати відхилення від наміченого курсу і коригувати напрями розвитку [2, с. 41]. Керівництво і менеджери підприємства повинні систематично контролювати, наскільки в довго‑ строковому плануванні буде відхилятися бажана стратегія розвитку підприємства від очікуваної. Очікувана стратегія розвитку формується на основі фактичного стану справ, без застосування особливих заходів стосовно підвищення конкурентноспромож‑ ності і створення нового потенціалу успіху. Таким чином, між стратегіями запланованого довгострокового розвитку підприємства і розвитку на базі існуючого потенціалу виникає стратегічний розрив. Основу процесу стратегічного планування формує зовнішній аналіз і внутрішній аналіз, які дозволяють визначити сильні та слабкі сторони фір‑ ми. Необхідно провести також аналіз конкуренції та наявного потенціалу підприємства. Після виявлення в процесі аналізу стратегічного розриву необхідно розробити нову стратегію або модифікувати існуючу. Для ліквідації стратегічного розриву необхідно врахувати новий потенціал успіху в стратегічному плані та перевірити і відкоригувати стратегічні цілі розвитку підприємства [2, с. 76]. За допомогою інвестиційних розрахунків пере‑ віряють пропозиції щодо інвестування. Методи інвестиційних розрахунків застосовують‑ ся для оцінки об’єктів інвестування і обґрунтування інвестиційних програм. Існуючі методи інвестиційних розрахунків поді‑ ляються на дві групи, кожна з яких містить певні варіанти розрахунків: 1. Оцінка окремих інвестиційних об’єктів: 1.1. Статистичні методи (метод порівняння за витратами; метод порівняння за прибутком; метод розрахунку рентабельності; метод розрахунку окуп‑ ності об’єкта); 1.2. Динамічні методи (метод розрахунку цінно‑ сті капіталу; метод розрахунку внутрішньої норми рентабельності; метод ануітетів); 2. Обгрунтування інвестиційних програм: 2.1. Класичні методи (статистичні методи; ди‑ намічні методи); 2.2. Імітаційні моделі (інвестиційно-фінан‑ сові моделі; інвестиційно-виробничі моделі; інвестиційно-фінансово-виробничі моделі) [2, c.61]. Основними факторами зовнішнього середовища, що впливають на формування системи контролінгу на підприємстві, є: конкурентна позиція у галузі, державне регулювання, забезпеченість ресурсами, імідж підприємства, взаємовідносини зі спожива‑ чами, специфічні особливості галузі. До внутрішніх чинників належать: цілі та стратегія підприємства, організаційна структура, розмір підприємства, тех‑ нологічні особливості та ін [1, c.37–38]. 28 // Менеджмент // // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки» // № 2 (46), 2 т., 2021 Підтримка процесу управління у межах концеп‑ ції контролінгу передбачає високий рівень доку‑ ментованості процедур і рішень за всіма напрямами діяльності та в рамках кожної з фаз управлінського циклу. Упроваджуючи на підприємстві систему кон‑ тролінгу, необхідно забезпечити належну інформа‑ ційну базу, що в сучасних умовах функціонування практично неможливо без використання інфор‑ маційних технологій та автоматизованих систем управління [1, с. 41]. Система контролінгу на підприємстві, як уже було розглянуто, базується на показниках і їх системах. Упродовж останніх десятиліть в економічній літера‑ турі досить часто звучить критика на адресу тради‑ ційних фінансових показників, джерелом яких є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Ця критика переважно спрямована на ретроспективний характер цих показників, що значно зменшує їхню цінність для прийняття стратегічних управлінських рішень. Неодноразово було помічено, що керівники часто відмовляються вкладати кошти в довгостроко‑ вий розвиток підприємства, оскільки це погіршує поточні результати діяльності. Але в міру того як ка‑ пітал дедалі більше інвестується в технології, в удо‑ сконалювання характеристик і взаємозв’язків, які не можуть бути оцінені в традиційній фінансовій моделі, ця структура стає дедалі менш ефективною. Органі‑ зації використовують системи оцінних індикаторів не тільки тому, що вони дозволяють сфокусуватися на короткострокових фінансових результатах, але й тому, що вони ідентифікують вартість нематеріаль‑ них активів і конкурентних переваг. Не можуть бути оцінені з використанням фінансових показників, наприклад, такі характеристики, як якість серві‑ су, підвищення лояльності до торговельної марки. Звичайно, така практика не може забезпечити під‑ приємству довгострокове зростання та стабільність. Незважаючи на те, що ідеї стратегічного управління вже тридцять років дедалі активніше просочуються в практику корпоративного менеджменту, управлін‑ ські рішення традиційно базуються переважно на фінансових показниках, ніж на нефінансових (не‑ монетарних), хоча останні не менш важливі. Упродовж 70–90‑х років минулого століття ряд дослідників намагався розв’язати цю проблему. Ще 1975 року Стівен Керр, підбиваючи підсумки діяльності багатьох компаній, зробив висновок про необхідність існування різних систем виміру резуль‑ татів господарсько-фінансової діяльності для різних цілей, але ближче усіх до її рішення підійшли аме‑ риканські фахівці Р. С. Каплан і Д. П. Нортон. 1990 року вони досліджували системи виміру результатів діяльності 12 великих компаній, що прагнули роз‑ ширити свої вимірювальні системи за рахунок вклю‑ чення в них показників нефінансового характеру, тому що це дозволило б їм розширити інформаційну базу для прийняття управлінських рішень. Резуль‑ тати проведених досліджень привели до появи так званої збалансованої системи індикаторів бізнесу (Balanced Scorecard — BSC). Однією з передумов появи BSC було прагнення керівництва компаній до посилення управлінської функції за рахунок узгодження інтересів різних груп — акціонерів, споживачів, партнерів, кредито‑ рів. Для того, щоб реалізувати таку багатовекторну політику управління великим бізнесом, потрібно було мати комплексну систему стратегічних цілей і ключових показників, а також добре організовану та збалансовану систему стратегічного вимірювання результатів діяльності. Система BSC призначена дати відповіді на чотири найважливіші питання: 1. Як фірму оцінюють клієнти (аспект клієнта); 2. Які процеси можуть забезпечити фірмі ви‑ няткові конкурентні переваги (внутрішнього- господарський аспект); 3. Як можна досягти подальшого поліпшення стану фірми (аспект інновацій і навчання); 4. Як оцінюють підприємство акціонери (фінан‑ совий аспект). Існують й інші підходи до формування систем показників, які дозволяли б управляти підприєм‑ ством, проте всі вони, як і власне система BSC є, по суті, «економічними мутаціями» цільового підходу, розрізняючись або методами досягнення поставле‑ них перед підприємством цілей, або інструментами, за допомогою яких можна цих цілей досягти. З мо‑ менту виникнення систему BSC багато разів було модифіковано різними науковцями та компаніями. Особливо відомими концепціями серед таких моди‑ фікацій є BSC–Модель Лоренса Мейсела та Універ‑ сальна система показників Рамперсада К. Х’юберта. Однією з найновіших концепцій, створених на базі BSC (рис. 1), є технологія управління результатив‑ ністю ВРМ (Business Performance Management), яка виникла на межі XX та XXI ст. За своєю суттю ВРМ являє собою єдність таких компонентів: 1. Сукупність інтегрованих циклічних процесів управління та аналізу, а також відповідних тех‑ нологій, які належать до фінансової й операційної діяльності компанії; 2. Орієнтованість на визначення стратегічних цілей підприємства з наступною оцінкою ефектив‑ ності їх досягнення, а також управління процесом досягнення стратегічних цілей; 3. Об’єднання у своїй структурі стратегічного управління, фінансового та операційного менедж‑ 29 // Management // // International scientific journal «Internauka». Series: «Economic sciences» // № 2 (46), vol. 2, 2021 менту, консолідованої звітності, моделювання, ана‑ лізу й моніторингу ключових показників. Є також й інші моделі, які за своєю сутністю є розвитком системи BSC, зокрема: Gentia Renes‑ saisance Balanced Scorecard; pb-views; ergometrics; Alacrity Results Management; Business Performance Management-Programm; Value Scorecard (Daimler‑ Chrysler AG). Відмінною від BSC за рахунок сис‑ тематичної визначеності конкретних дій і драйве‑ рів, позитивно впливаючих на результативність компанії, є методика ECOGRAI. Дана методика передбачає чітке розкладання й узгодженість ці‑ лей, що дає можливість докладно аналізувати ре‑ зультативність і контролювати виконання рішень. Загалом, метод ECOGRAI є методом розробки та впровадження системи показників р